1А був у Кесарії один чоловік на ім'я Корнилій, сотник, з полку, що звався італійським,
2побожний і богобоязливий з усім своїм домом; він чинив народові великі милостині й завжди Богові молився.
3Бачив він - десь коло дев'ятої години дня - ясно у видінні ангела Божого, що ввійшов до нього та йому мовив: «Корнилію!»
4Той видивився на нього і, переляканий, озвався: «Що, Господи?» А він сказав до нього: «Твої молитви і твої милостині піднялись перед Богом, і він згадав про тебе.
5Пошли ж тепер людей у Яффу і приведи Симона, що зветься Петром.
6Він гостює в одного гарбаря Симона, що має дім край моря.»
7І коли ангел, що говорив до нього, відійшов, Корнилій покликав двох із своїх домових слуг та побожного воїна з тих, що стало з ним перебували,
8і, розповівши їм усе, послав їх у Яффу.
9Другого ж дня, як ті були в дорозі й наближалися до міста, Петро зійшов на крівлю помолитись коло шостої години.
10Він зголоднів і захотілося йому їсти. І от, як йому готували, найшов захват на нього:
11бачить він небо відкрите, а з нього сходить якась річ, неначе скатерка велика, прив'язана чотирма кінцями, і спускається на землю.
12Були ж у ній всякі чотириногі, плазуни земні й небесні птиці.
13І пролунав до нього голос: «Устань, Петре, заколи і їж!»
14Петро ж відповів: «Ніколи, Господи, бо я ніколи не їв нічого поганого й нечистого.»
15І знову, вдруге, залунав голос до нього: «Що Бог очистив, ти не погань.»
16Це сталося тричі, і зараз же річ ота піднялась на небо.
17Якже збентежений Петро питав себе самого, що це могло б бути за видіння, що він бачив, - он люди, послані Корнилієм, розпитавши про Симонову хату, стали біля дверей
18і, покликавши, спитали, чи тут гостює Симон, на прізвище Петро.
19А як Петро роздумував над тим видінням, Дух сказав до нього: «Он три чоловіки тебе шукають.
20Устань же, зійди вниз і піди з ними без усякого вагання, бо то я послав їх.»
21Зійшов Петро до тих мужів і мовив: «Ось я! Я той, кого ви шукаєте. Яка причина вашого приходу?»
22Ті відповіли: «Корнилій сотник, муж праведний і богобоязливий, доброї слави в усього юдейського народу, був святим ангелом повідомлений покликати тебе до свого дому й послухати слів твоїх.»
23Отже, він запросив їх до себе та прийняв їх. Другого дня він устав і рушив з ними; дехто з братів з Яффи теж пішли з ним.
24Наступного ж дня він увійшов у Кесарію. А Корнилій, скликавши рідню та близьких приятелів, чекав їх.
25І саме як Петро входив, Корнилій вийшов йому назустріч і, припавши йому до ніг, уклонився.
26Петро ж підвів його, кажучи: «Встань, бо я теж людина.»
27І, розмовляючи з ним, увійшов до середини, знайшов багато зібраних,
28і до них промовив: «Ви знаєте, що юдеєві не дозволено приставати до чужинця чи входити до нього. Та Бог мені об'явив, що не слід уважати ніяку людину за погану чи за нечисту.
29Тому я без вагання прибув на ваш поклик. Питаю, отже, з якої причини ви по мене посилали?»
30Корнилій відповів: «Ось уже четвертий день, як я о цій годині, о дев'ятій, молився у своїй хаті, аж ось передо мною став чоловік у сяючій одежі
31і мовив: Корнилію, твоя молитва вислухана і твої милостині згадані перед Богом.
32Пошли, отже, в Яффу і приклич Симона, що зветься Петром. Він перебуває в хаті Симона гарбаря, край моря.
33Я зараз же послав по тебе, і ти добре зробив, що прийшов. І оце тепер ми всі перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що Господь тобі наказав.»
34Тоді Петро почав говорити, мовивши: «Я справді розумію, що Господь не дивиться на особу,
35а в кожному народі, хто його боїться і чинить правду, той йому приємний.
36Він послав своє слово синам Ізраїля, звіщаючи їм мир через Ісуса Христа, що є Господом усіх.
37Ви знаєте, що сталося по всій Юдеї, почавши з Галилеї, після хрищення, що проповідував Йоан:
38про Ісуса з Назарету, якого Бог помазав Святим Духом та силою і який прийшов, добро творячи та зціляючи всіх, що їх диявол поневолив, бо Бог був з ним.
39І ми свідки всього того, що він чинив у краю Юдейськім та в Єрусалимі; його вони, повісивши на дереві, убили.
40Того Бог на третій день воскресив і дав йому з'явитись,
41не всьому народові, але вибраним Богом свідкам, нам, що з ним їли й пили після того, як він воскрес із мертвих.
42І він нам повелів проповідувати народові і свідчити, що то він призначений Богом суддя живих і мертвих.
43Йому свідчать усі пророки, що кожен, хто вірує в нього, через його ім'я одержує відпущення гріхів.»
44Петро ще говорив слова ці, як Святий Дух зійшов на всіх, хто слухав промову.
45Всі вірні обрізані, що прибули з Петром, дивувались, що дар Святого Духа вилився і на поган;
46бо чули, як ті говорили мовами й величали Бога. Тоді Петро озвався:
47«Чи може хтось боронити води, щоб оці не христились, що, як і ми, одержали Святого Духа?»
48І повелів, щоб їх христили во ім'я Ісуса Христа. Тоді вони попросили його зостатись у них кілька днів.