1О, коли б ви могли потерпіти трохи мого безумства! Ба ви мене й терпите.
2Я за вас ревную Божими ревнощами, бо я вас заручив одному лиш чоловікові, появив вас чистою дівою Христові.
3Але боюся, щоб, як змій був обманув Еву своїм підступом, так не попсувалися думки ваші, й ви не відхилилися від простоти й чистоти щодо Христа.
4Бо коли б хтось прийшов і проповідував іншого Ісуса, не того, що його ми вам проповідували, або якби ви прийняли іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Євангелію, якої ви не одержали, - ви б радо терпіли.
5Однак, гадаю, що я нічим не нижчий від тих «архиапостолів»!
6Хоч я і неук словом, але не знанням, як ми вам перед усіма та в усьому показали.
7Невже я допустився гріха, смиряючи себе самого, щоб вас піднести вгору, - вам бо проповідував даром Євангелію Божу?
8Інші Церкви я оббирав, беручи від них плату, щоб вам служити.
9І коли був у вас і терпів нестачу, я не був тягарем нікому, бо мені у моїй нестачі допомогли брати, що прийшли з Македонії. У всьому я вважав на себе, щоб вам не бути тягарем, і вважатиму й далі.
10Як істина Христова, що в мені, - цієї похвали ніхто в мене не відніме у сторонах ахайських!
11Чому? Хіба я не люблю вас? Бог те знає.
12А що роблю, те робитиму й далі, щоб узяти всякий привід у тих, які приводу шукають, щоб вони були схожими на нас у тому, чим хваляться.
13Оті бо - то апостоли неправдиві, робітники лукаві, що вдають апостолів Христових.
14Воно й не диво: сам бо сатана вдає з себе ангела світла.
15Нічого, отже, надзвичайного в тому, коли і його слуги вдають із себе слуг праведности. Кінець їхній буде за ділами їхніми.
16Знову кажу: Нехай ніхто мене не вважає за безумного! А як ні, то прийміть мене за безумного, щоб і я міг трохи похвалитися.
17Що я кажу, кажу те не в Господі, але немов у безумстві, що дає мені відваги хвалитися.
18Тому що багато інших хваляться з тілесних спонук, то і я буду хвалитися,
19бо ви радо терпите безумних, самі такі розумні!
20Ви терпите, коли вас хтось неволить, коли хтось об'їдає, коли хтось обдирає, коли хтось ставиться до вас ізгорда, коли хтось б'є вас в обличчя!
21На сором кажу це, які то слабкі ми виявилися. Та в чому б там хто не виявляв сміливости, - говорю мов безумний! - я також можу її виявити.
22Вони євреї? Я теж! Вони ізраїльтяни? Я теж! Потомки Авраама? Я теж!
23Слуги Христові? Говорю неначе нерозумний: Я більш від них. Куди більше в працях, куди більше в тюрмах, під ударами надмірно, у смертельних небезпеках часто.
24Від юдеїв я прийняв п'ять раз по сорок (ударів) без одного;
25тричі киями мене бито, раз каменовано, тричі корабель зо мною розбивався; день і ніч перебув я у безодні.
26У подорожах часто, у річкових небезпеках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках від братів неправдивих;
27у праці та втомі, в недосипаннях часто, у голоді та спразі, часто в постах, у холоді й наготі!
28Крім інших випадків, моя щоденна настирлива думка - журба про всі Церкви!
29Хтось слабкий, а я не слабкий? Хтось спокушається, а я не розпалююся?
30Коли ж треба хвалитися, то я моєю неміччю буду хвалитись.
31Бог і Отець Господа Ісуса, - благословен вовіки! - знає, що я не говорю неправди.
32В Дамаску правитель царя Арети стеріг місто дамащан, щоб мене схопити;
33та мене спущено віконцем у коші з муру, і я втік з його рук.