1І я, брати, не міг до вас говорити як до духовних, але як до тілесних, як до немовляток у Христі.
2Я молоком поїв вас, не їжею, ви бо не могли їсти її, та й тепер ще не можете,
3бо ви ще тілесні. Якже між вами зависть та суперечки, то хіба ви - не тілесні і не поводитесь як звичайні люди?
4Бо коли хто каже: «Я - Павлів», а інший: «Я -Аполлосів», то хіба ви не звичайні люди?
5Що таке Аполлос? Що Павло? - Слуги, через яких ви увірували, і то як кому дав Господь.
6Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив,
7так що ні той, хто садив, є чимось, ні той, хто поливав, а Бог, який зрощує.
8І хто садить, і хто поливає, є одне; але кожний отримає власну нагороду згідно з своїм трудом.
9Ми бо співробітники Божі, ви - Божа нива, Божа будівля.
10За благодаттю Божою, даною мені, я, мов мудрий будівничий, поклав основу, а інший на ній будує. Нехай же кожний вважає, як він будує.
11Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос.
12Коли ж хтось на цій основі будує з золота, срібла, самоцвітів, дерева, сіна, соломи, -
13кожного діло стане явне; день бо Господній зробить його явним; бо він відкривається в огні, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно.
14І коли чиєсь діло, що його він збудував, устоїться, той прийме нагороду;
15а коли чиєсь діло згорить, то він зазнає шкоди; однак він сам спасеться, але наче крізь вогонь.
16Хіба не знаєте, що ви - храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?
17Коли хтось зруйнує храм Божий, Бог зруйнує того, бо храм Божий святий, а ним є ви.
18Нехай ніхто себе не обманює! Як комусь із вас здається, що він мудрий у цьому віці, хай дурним стане, щоб зробитися мудрим;
19бо мудрість цього світу - глупота в Бога. Написано бо: «Він ловить мудрих їхніми хитрощами»;
20і ще: «Господь знає думки мудрих, що вони марні.»
21Тому нехай ніхто не хвалиться людьми; усе бо ваше:
22чи то Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє - усе ваше,
23ви ж Христові, а Христос - Божий.