1Нагадай їм, щоб вони були покірними начальствам та владі й були слухняними, готовими до всякої доброї справи,
2ні на кого не злословили, були не сварливими, а люб’язними, завжди виявляли лагідність до всіх людей.
3Адже колись і ми були нерозумними, непокірними, обманутими, поневоленими пожадливостями та різними насолодами, живучи в злобі та заздрості, були огидними та ненавиділи одне одного.
4Але коли явилася доброта й любов Бога, нашого Спасителя, до людей,
5Він спас нас, але не завдяки вчинкам, які ми зробили в праведності, а згідно з Його милосердям, через омивання відродження та через відновлення Святого Духа,
6Якого щедро вилив на нас через Ісуса Христа, нашого Спасителя,
7щоби, будучи виправданими Його благодаттю, ми могли стати спадкоємцями, маючи надію вічного життя.
8Правдиве це твердження, і я хочу, щоб ти наполягав на цьому, аби ті, що повірили в Бога, посвятили себе добрим вчинкам. Це добре й корисно для людей.
9Уникай безглуздих суперечок, родоводів, сварок і диспутів про Закон, адже вони некорисні та марні.
10Після першого й другого попередження уникай людину, яка викликає розділення,
11бо ти знаєш, що вона зіпсована та грішить, засуджуючи саму себе.
12Коли я пошлю до тебе Артема чи Тихика, поспіши прийти до мене в Нікополь, бо там я вирішив перезимувати.
13Потурбуйся про законника Зенаса та Аполлоса в їхній дорозі, щоб їм нічого не бракувало.
14Нехай і наші вчаться присвячувати себе добрим вчинкам, відповідаючи негайним потребам, щоб не були безплідними.
15Усі, хто разом зі мною, вітають тебе. Привітай тих, що люблять нас у вірі. Нехай благодать буде з усіма вами.