1Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, які взяли свої світильники й вийшли назустріч нареченому.
2П’ять із них були нерозумні, а п’ять – мудрі.
3Нерозумні взяли світильники, але не взяли з собою олії.
4А мудрі разом зі своїми світильниками взяли й олію в глечиках.
5Оскільки наречений запізнювався, усі задрімали й заснули.
6Опівночі пролунав крик: «Ось наречений іде! Виходьте йому назустріч!»
7Тоді всі діви встали та приготували свої світильники.
8Нерозумні сказали мудрим: «Дайте і нам вашої олії, бо наші світильники гаснуть».
9А мудрі у відповідь сказали: «Не можемо, щоб і нам часом не забракло. Ідіть і купіть собі».
10Коли вони пішли купувати, прийшов наречений. Ті, що були готові, увійшли разом із ним на весілля, і ворота зачинилися.
11Потім повернулися й інші діви та сказали: «Господарю! Господарю! Відчини нам!»
12Але він відповів: «Істинно кажу вам: я не знаю вас».
13Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде!
14Подібно як чоловік, який, вирушивши в подорож, покликав своїх рабів і роздав їм своє майно.
15Одному дав п’ять талантів, другому – два, іншому – один, кожному за його здібностями, і відразу вирушив.
16Той, що отримав п’ять талантів, негайно пішов, вклав їх у діло й заробив ще п’ять.
17Так само й той, що отримав два, заробив ще два.
18А той, що отримав один, пішов і закопав у землю срібло свого господаря.
19Коли минуло багато часу, господар тих рабів повернувся, щоб розрахуватися з ними.
20Прийшов той, що отримав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: «Господарю, ти мені доручив п’ять талантів, ось я заробив ще п’ять талантів».
21Господар сказав йому: «Добре, хороший та вірний рабе! У малому ти був вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість твого господаря».
22Прийшов той, що отримав два таланти, і сказав: «Господарю, ти мені доручив два таланти, ось я заробив ще два таланти».
23Господар сказав йому: «Добре, хороший та вірний рабе! У малому ти був вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість твого господаря».
24Прийшов і той, що отримав один талант, і сказав: «Господарю, я знав, що ти жорстока людина: жнеш там, де не сіяв, і збираєш там, де не розкидав.
25Я побоявся та пішов і сховав у землю твій талант. Ось твоє!»
26Господар сказав йому: «Злий та лукавий рабе! Ти знав, що я жну там, де не сіяв, і збираю там, де не розкидав?»
27Тобі слід було вкласти моє срібло в банк, щоб я, повернувшись, отримав своє з прибутком.
28Заберіть від нього талант і віддайте тому, хто має десять талантів.
29Бо тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться.
30А цього негідного раба викиньте в зовнішню темряву, там буде плач та скрегіт зубів.
31Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі ангели з Ним, тоді Він сяде на престолі Своєї слави.
32Усі народи зберуться перед Ним, і Він відділить одних від інших, як пастух відділяє овець від кіз.
33І поставить овець праворуч від Себе, а кіз – ліворуч.
34Тоді Цар скаже тим, хто праворуч: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, й отримайте Царство, яке було приготовлене вам від початку світу.
35Бо коли Я голодував, ви дали Мені їсти; коли страждав від спраги, ви дали Мені пити; коли був чужинцем, ви прийняли Мене;
36коли був без одягу, ви одягли мене; коли був хворий, ви доглядали Мене; коли був у в’язниці, ви відвідали Мене».
37Тоді праведні у відповідь скажуть Йому: «Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, або спраглим і дали пити?
38Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або без одягу та одягли?
39Коли бачили хворим або у в’язниці й прийшли до Тебе?»
40Цар відповість їм: «Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з цих найменших Моїх братів, ви зробили Мені».
41Тоді скаже тим, хто ліворуч: «Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, який був приготовлений для диявола та його ангелів.
42Бо коли Я голодував, ви не дали Мені їсти; страждав від спраги, а ви не дали Мені пити;
43коли був чужинцем, ви не прийняли Мене; коли був без одягу, ви не одягли Мене; коли був хворим і у в’язниці, ви не відвідали Мене».
44Тоді вони у відповідь скажуть: «Господи, коли ми бачили Тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або без одягу, або хворим, або у в’язниці й не послужили Тобі?»
45Тоді Він відповість їм: «Істинно кажу вам: якщо ви не зробили це одному з цих найменших, то й Мені не зробили».
46І підуть вони у вічне покарання, а праведні – у життя вічне.