1Ісус у відповідь продовжив говорити притчами:
2―Царство Небесне подібне до Царя, який приготував весілля для свого сина.
3Він надіслав своїх рабів покликати запрошених на весілля, але ті не захотіли прийти.
4Тоді надіслав інших рабів сказати запрошеним: «Ось я приготував обід, моїх волів та вгодовану худобу вже забито, усе готове. Приходьте на весілля!»
5Але вони знехтували й пішли: один – на своє поле, інший – торгувати.
6Інші ж, схопивши його рабів, познущалися над ними та вбили їх.
7Тоді цар обурився та надіслав своє військо, знищив тих убивць і спалив їхнє місто.
8І сказав своїм рабам: «Весілля вже готове, а запрошені виявились недостойними.
9Отже, ідіть на перехрестя доріг та запрошуйте, кого зустрінете, на весілля».
10Ті раби вийшли на дороги та покликали всіх, кого зустріли, – як поганих, так і добрих; і весільна зала наповнилася гостями.
11Але коли цар прийшов подивитися на гостей, то побачив там чоловіка, який не був одягнений у весільний одяг.
12І сказав йому: «Друже, як ти зайшов сюди, не маючи весільного одягу?» Проте той мовчав.
13Тоді Цар сказав слугам: «Зв’яжіть йому руки та ноги й викиньте до зовнішньої тьми. Там буде плач та скрегіт зубів.
14Адже багато покликаних, та мало обраних».
15Тоді фарисеї пішли та радились, як спіймати Ісуса на слові.
16І надіслали до Нього своїх учнів разом з іродіанами, які запитали: ―Учителю, ми знаємо, що Ти праведний і правдиво навчаєш Божого шляху, ні на кого не зважаєш, адже не дивишся на людське обличчя.
17Отже, скажи нам, як Ти вважаєш: чи годиться платити податок Кесареві, чи ні?
18Але Ісус, зрозумівши їхнє лукавство, сказав: ―Чому ви випробовуєте Мене, лицеміри?
19Покажіть Мені монету для податку. Вони принесли Йому динарій.
20Він сказав їм: ―Чиє це зображення та напис?
21Вони відповіли: ―Кесаря! Тоді Він сказав їм: ―Тож віддайте Кесареві – Кесареве, а Богові – Боже!
22Почувши це, вони здивувалися й, залишивши Його, пішли геть.
23Того ж дня прийшли до Нього садукеї, які кажуть, що не існує воскресіння з мертвих, і запитали Його:
24―Учителю, Мойсей сказав: «Якщо хтось помре, не маючи дітей, то нехай його брат одружиться з дружиною померлого та підніме нащадка своєму братові».
25Було ж у нас семеро братів. Перший одружився та помер, і, не маючи дітей, залишив дружину своєму братові.
26Так само другий і третій – аж до сьомого.
27Після всіх померла й жінка.
28Отже, при воскресінні дружиною котрого з семи вона буде? Адже всі мали її за дружину.
29Ісус у відповідь сказав їм: ―Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані сили Божої.
30При воскресінні не одружуються й не виходять заміж, а є як ангели на небі.
31А щодо воскресіння з мертвих, хіба ви не читали, що сказав вам Бог:
32«Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова»? Він є Богом не мертвих, а живих!
33Почувши це, люди були здивовані Його вченням.
34Фарисеї, почувши, що Він змусив садукеїв замовкнути, зібралися разом.
35Один із них, учитель Закону, запитав Його, випробовуючи:
36―Учителю, яка заповідь найбільша в Законі?
37Він відповів йому: ―«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, усією своєю душею і всім своїм розумінням!»
38Це перша та найбільша заповідь.
39А друга подібна до неї: «Люби ближнього свого, як самого себе».
40На ці дві заповіді спираються весь Закон та Пророки.
41Коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх:
42―Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Вони відповіли: ―Давидів!
43Він сказав: ―Як же тоді Давид у Дусі називає Його Господом, коли каже:
44«Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене, доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
45Отже, якщо Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?
46І ніхто не міг Йому відповісти ані слова. Від того дня ніхто не наважувався запитувати Його.