1У минулому Бог багато разів і по-різному говорив до наших батьків через пророків,
2а в ці останні дні Він промовив до нас через Свого Сина, Якого призначив Спадкоємцем усього й через Якого створив віки.
3Син – сяйво Божої слави й повне відображення Його сутності, Що утримує все силою Свого Слова. Очистивши нас від гріхів, Він сів праворуч від Величності на небесах.
4Він перевершив ангелів, оскільки ім’я, яке Він успадкував, перевершує їхнє ім’я.
5Бо кому з ангелів Бог коли-небудь сказав: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе?» Або: «Я буду Йому Отцем, а Він буде Мені Сином?»
6І знову, коли Бог приводить Свого Первістка у всесвіт, Він каже: «Нехай усі Божі ангели вклоняться Йому».
7А про ангелів говорить: «Він робить ангелів Своїх духами, Своїх слуг – полум’ям вогню».
8А про Сина каже: «Престол Твій, Боже, – повік-віків, жезл справедливості – жезл Твого Царства.
9Ти полюбив правду й зненавидів беззаконня; тому помазав Тебе Бог, Твій Бог, олією радощів більше, ніж Твоїх друзів».
10І ще: «На початку Ти, Господи, заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
11Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться.
12Ти поміняєш їх, немов старі шати, і вони зміняться. Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні».
13Кому з ангелів Бог сказав коли-небудь: «Сядь праворуч від Мене, доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг».
14Чи не всі ангели є духами служіння, посланими служити тим, хто має успадкувати спасіння?