1Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, і брат Тимофій. Церкві Божій в Коринфі та всім святим по всій Ахаї.
2Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.
3Благословенний Бог і Отець нашого Господа Ісуса Христа, Отець милосердя та Бог усякої втіхи,
4Який втішає нас у всіх наших труднощах, щоб ми могли втішати тих, хто перебуває в різних труднощах, тією втіхою, яку ми самі отримуємо від Бога.
5Бо як зростає в нас страждання Христа, так через Христа зростає і наша втіха.
6Якщо ми зносимо труднощі, то це заради вашої втіхи та спасіння. Якщо нас втішають, то це для вашої втіхи, яка дає силу зносити ті ж страждання, які зносимо й ми.
7Наша надія щодо вас міцна, бо знаємо: якщо ви разом з нами страждаєте, то разом з нами отримаєте й втіху.
8Брати, ми не хочемо, щоб ви не знали про біду, яка трапилася з нами в Азії, адже ми були обтяжені над міру й над силу, так що й не сподівалися вижити.
9Здавалося, ми отримали вирок смерті, щоб покладались не на себе, а на Бога, Який воскрешає мертвих.
10Він врятував нас від великої загрози смерті та ще рятуватиме. На Нього покладаємо надію, що Він рятуватиме нас і надалі,
11за сприяння вашої молитви за нас. Тоді багато хто дякуватиме Богові за дар, отриманий нами через молитви багатьох.
12Бо нашою похвалою є свідчення нашого сумління, що у світі ми поводилися – особливо з вами – з простотою та чесністю від Бога й керувалися не людською мудрістю, а Божою благодаттю.
13Адже ми не пишемо вам чогось іншого, крім того, що ви читаєте або вже розумієте. Але я сподіваюся, що ви повністю зрозумієте,
14– як частково зрозуміли нас, – що ми ваша похвала, так само, як і ви будете нашою в День нашого Господа Ісуса.
15Із цією впевненістю я хотів спершу прийти до вас, щоб ви вдруге мали благодать.
16Бо я збирався відвідати вас по дорозі в Македонію, а повертаючись звідти, зупинитись у вас ще раз. І тоді ви відправили б мене до Юдеї.
17Тож, маючи такий намір, хіба я вчинив легковажно? Хіба я вирішую щось за покликом тіла, щоб у мене було і «так, так», і «ні, ні»?
18Але вірний Бог, що наше слово до вас не є і «так», і «ні».
19Адже Божий Син, Ісус Христос, Якого ми – я, Силуан і Тимофій – проповідували поміж вами, не був «так» і «ні», але в Ньому було «так».
20І хоч би скільки було Божих обітниць, у Ньому всі «так». Тому через Нього ми й кажемо на славу Бога: «Амінь».
21Той, Хто зміцнює нас разом із вами в Христі та помазує нас, – Бог,
22Який також поставив на нас печать і дав завдаток Духа в наші серця.
23Я закликаю Бога у свідки моєї душі: я не приходив у Коринф, щоб вберегти вас.
24Це не означає, що ми пануємо над вашою вірою, але ми працюємо разом із вами для вашої радості, бо ви стоїте у вірі.