1Так і я, брати, прибувши до вас, не прийшов звіщати Божу таємницю майстерністю слова або мудрістю,
2адже я вирішив не знати серед вас нічого, окрім Ісуса Христа, і то Його розіп’ятого.
3Я перебував серед вас у слабкості, у страху та у великому тремтінні.
4Моє слово та моя проповідь не полягали в переконливих словах мудрості, а в прояві Духа та сили,
5щоб ваша віра ґрунтувалася не на мудрості людей, а на силі Бога.
6Усе ж таки ми говоримо про мудрість між довершеними, а не про мудрість цього віку й не про керівників цього віку, які проходять.
7Ми говоримо про Божу мудрість, заховану в таємниці, яку Бог заздалегідь призначив для нашої слави перед віками.
8І цієї мудрості не пізнав жоден із правителів цього віку, бо якби пізнали, то не розіп’яли б Господа слави.
9Але як написано: «Око не бачило, та вухо не чуло, і до серця людського не підіймалося те, що Бог приготував тим, хто любить Його».
10А нам Бог відкрив це через Духа. Адже Дух усе досліджує, навіть Божі глибини.
11І дійсно, хто знає те, що є в людині, як не людський дух, який є в ній? Так само ніхто не знає те, що є в Бозі, окрім Божого Духа.
12Ми ж не маємо духа світу, але Духа від Бога, щоб знати те, що дароване нам Богом.
13І говоримо про це не словами, яких навчає людська мудрість, а словами, вивченими в Дусі, пояснюючи духовне духовним.
14А плотська людина не приймає того, що від Божого Духа, бо для неї це безумство; і вона не може цього пізнати, адже про це можна судити лише духовно.
15Духовний судить усе, а його ніхто не судить.
16Адже «Хто пізнав задум Господа, щоб порадити Йому?» Ми ж маємо розум Христа.