1 Corinthians 2
1 Так і я, брати, прибувши до вас, не прийшов звіщати Божу таємницю майстерністю слова або мудрістю,
2 адже я вирішив не знати серед вас нічого, окрім Ісуса Христа, і то Його розіп’ятого.
3 Я перебував серед вас у слабкості, у страху та у великому тремтінні.
4 Моє слово та моя проповідь не полягали в переконливих словах мудрості, а в прояві Духа та сили,
5 щоб ваша віра ґрунтувалася не на мудрості людей, а на силі Бога.
6 Усе ж таки ми говоримо про мудрість між довершеними, а не про мудрість цього віку й не про керівників цього віку, які проходять.
7 Ми говоримо про Божу мудрість, заховану в таємниці, яку Бог заздалегідь призначив для нашої слави перед віками.
8 І цієї мудрості не пізнав жоден із правителів цього віку, бо якби пізнали, то не розіп’яли б Господа слави.
9 Але як написано: «Око не бачило, та вухо не чуло, і до серця людського не підіймалося те, що Бог приготував тим, хто любить Його».
10 А нам Бог відкрив це через Духа. Адже Дух усе досліджує, навіть Божі глибини.
11 І дійсно, хто знає те, що є в людині, як не людський дух, який є в ній? Так само ніхто не знає те, що є в Бозі, окрім Божого Духа.
12 Ми ж не маємо духа світу, але Духа від Бога, щоб знати те, що дароване нам Богом.
13 І говоримо про це не словами, яких навчає людська мудрість, а словами, вивченими в Дусі, пояснюючи духовне духовним.
14 А плотська людина не приймає того, що від Божого Духа, бо для неї це безумство; і вона не може цього пізнати, адже про це можна судити лише духовно.
15 Духовний судить усе, а його ніхто не судить.
16 Адже «Хто пізнав задум Господа, щоб порадити Йому?» Ми ж маємо розум Христа.