Philippians 2
1 Тому, якщо є якась утіха у Христі, якщо є якась відрада в любові, якщо є якась спільність із Духом, якщо є якесь милосердя й співчуття,
2 то доповніть мою радість: майте однакові думки, майте однакову любов, будьте однодушні й однодумні;
3 не робіть нічого з суперництва чи марнославства, але в смиренні вважайте один одного вищим від себе;
4 кожен хай дбає не тільки про себе, а кожен і про інших.
5 Хай у вас будуть такі ж думки, які були й у Христа Ісуса.
6 Він, будучи в образі Бога, не вважав грабежем бути рівним Богу,
7 але понизив Себе, прийнявши образ раба, народившись у людській подобі;
8 і, виявившись на вигляд як людина, смирив Себе, ставши слухняним до смерті, і смерті хресної.
9 Тому й Бог високо підніс Його і дав Йому ім’я, вище за всяке ім’я,
10 щоб перед іменем Ісуса схилилося кожне коліно небесних, земних і підземних,
11 і щоб кожен язик визнав, що Ісус Христос — Господь, для слави Бога Отця.
12 Тому, мої улюблені, як ви завжди слухались — не тільки в моїй присутності, а тим більше тепер, у мою відсутність, — так зі страхом і тремтінням здійснюйте своє спасіння;
13 бо це Бог зі Свого благовоління чинить у вас і бажання, і дії.
14 Усе робіть без рéмствувань і суперечок,
15 щоб вам бути бездоганними й невинними, непорочними дітьми Божими посеред зіпсованого й розбещеного роду, серед якого ви світите, як світила у світі,
16 тримаючи слово життя, щоб я міг похвалитися в день Христа, що я недаремно біг і недаремно трудився.
17 Та якщо я й стаю узливанням на жертву й служіння вашої віри, я радію і радуюся з усіма вами.
18 Так само й ви радійте і радуйтеся зі мною.
19 Сподіваюсь у Господі Ісусі скоро послати до вас Тимофія, щоб і мені підбадьоритися, дізнавшись про ваші обставини.
20 Бо я не маю нікого рівного йому, хто б так щиро дбав про вас.
21 Бо всі шукають свого, а не того, що угодно Ісусу Христу.
22 А його вірність ви знаєте, бо він, як син батькові, служив зі мною в проповіді Євангелія.
23 Тож сподіваюся послати його відразу, як тільки дізнаюся, що буде зі мною.
24 Та я впевнений у Господі, що й сам скоро прийду.
25 Проте я визнав за необхідне послати до вас Епафродита, мого брата, співпрацівника й соратника, а вашого посланця й служителя в моїх потребах,
26 бо він тужив за всіма вами і побивався, тому що ви почули, що він захворів.
27 А він захворів був смертельно; та Бог помилував його, і не тільки його, а й мене, щоб не додався мені смуток до смутку.
28 Тому я негайно послав його, щоб ви, побачивши його знову, зраділи, і щоб я менше сумував.
29 Тож прийміть його в Господі з усією радістю і майте таких у пошані,
30 бо він за діло Христове був близький до смерті, нехтуючи життям, щоб надолужити нестачу вашого служіння мені.