Luke 22
1 Наближалося свято Опрісноків, яке називається Пасхою,
2 і первосвященники й книжники шукали, як би вбити Його, бо боялись народу.
3 Увійшов же сатана в Iуду, прозваного Iскаріотом, що був із числа Дванадцятьох,
4 і він пішов і поговорив із первосвященниками й сторожею, як би видати Його їм.
5 Вони зраділи і домовилися дати йому грошей.
6 Він погодився і шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі.
7 Настав день Опрісноків, у який належало заколювати пасху,
8 і Iсус послав Петра й Iоана, і сказав: Підіть приготуйте нам пасху, щоб ми поїли.
9 Вони сказали Йому: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?
10 Він сказав їм: Ось коли увійдете в місто, зустріне вас чоловік, який нестиме глек з водою. Підіть за ним у дім, куди він увійде,
11 і скажіть господарю дому: Учитель каже тобі: Де кімната, у якій Мені їсти пасху зі Своїми учнями?
12 I він покаже вам велику застелену горницю: там і приготуйте.
13 Вони пішли і знайшли все так, як Він сказав їм, і приготували пасху.
14 Коли настав час, Він возліг, і з Ним дванадцять апостолів.
15 I сказав їм: Я дуже бажав їсти з вами цю пасху перед Моїми стражданнями.
16 Бо кажу вам, що вже не їстиму її, доки вона не здійсниться в Царстві Божому.
17 I, взявши чашу і віддавши подяку, сказав: Візьміть її і розділіть між собою.
18 Бо кажу вам, що не буду пити плоду виноградної лози, доки не прийде Царство Боже.
19 I, взявши хліб і віддавши подяку, розламав і роздав їм, кажучи: Це Моє тіло, яке за вас віддається; це робіть на згадку про Мене.
20 Так само взяв і чашу після вечері, кажучи: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.
21 Та ось рука Мого зрадника зі Мною за столом.
22 Утім, Син Людський відійде, як Йому призначено, але горе тій людині, яка зрадить Його.
23 I вони почали питати один одного, хто з них той, що зробить таке.
24 Виникла й суперечка між ними, хто з них має вважатись найбільшим.
25 Він же сказав їм: Царі язичників панують над ними, і їхні володарі називаються доброчинцями.
26 А ви не будьте такі: а найбільший серед вас нехай буде як наймолодший, і керівник — як слуга.
27 Бо хто більший: той, хто возлежить, чи той, хто прислуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я серед вас як той, хто прислуговує.
28 Ви ж пробули зі Мною в Моїх спокусах,
29 і Я заповідаю вам Царство, як заповів Мені Мій Отець,
30 щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві і сіли на престолах судити дванадцять племен Iзраїля.
31 I Господь сказав: Симоне, Симоне! Ось сатана випросив, щоб просіяти вас, як пшеницю,
32 та Я молився за тебе, щоб не зникла твоя віра; і ти, коли навернешся, утверди своїх братів.
33 Петро сказав Йому: Господи, з Тобою я готовий іти і у в’язницю, і на смерть!
34 Та Iсус сказав: Кажу тобі, Петре: не заспіває сьогодні півень, як ти тричі зречешся, що знаєш Мене.
35 I сказав їм: Коли Я посилав вас без калитки, і торби, і сандаль, чи вам бракувало чогось? Вони сказали: Нічого.
36 Він сказав їм: А тепер, хто має калитку, хай візьме її, так само й торбу; а хто не має меча, хай продасть свій одяг і купить.
37 Бо кажу вам, що має ще здійснитися наді Мною оце написане: I до злочинців був зарахований. Бо написане про Мене підійшло до здійснення.
38 Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він же сказав їм: Досить.
39 I, вийшовши, пішов за звичаєм на Оливну гору, і з Ним пішли і Його учні.
40 Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.
41 А Сам відійшов від них на відстань кидка каменя і, ставши на коліна, молився,
42 кажучи: Отче, якщо Ти хочеш, пронеси цю чашу повз Мене! Утім, не Моя воля, а Твоя хай буде!
43 I з’явився Йому ангел з неба і підкріпляв Його.
44 I, будучи в борінні, Він ще палкіше молився, і Його піт був як краплі крові, що падали на землю.
45 Уставши з молитви, Він прийшов до учнів і побачив, що вони сплять від суму,
46 і сказав їм: Що ви спите? Устаньте й моліться, щоб не впасти в спокусу.
47 Ще Він говорив, як з’явився народ, а попереду нього йшов один із Дванадцятьох на ім’я Iуда, і він наблизився до Iсуса, щоб поцілувати Його.
48 Та Iсус сказав йому: Iудо, то ти поцілунком зраджуєш Сина Людського?
49 Ті ж, що були навколо Нього, побачивши, до чого йде, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем?
50 I один з них ударив раба первосвященника і відтяв йому праве вухо.
51 Та Iсус сказав у відповідь: Облиште, досить! — і, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
52 А первосвященникам, сторожі Храму й старійшинам, що прийшли до Нього, Iсус сказав: Як на розбійника вийшли ви з мечами й киями.
53 Коли щодня Я був з вами у Храмі, ви не простягали рук до Мене, але тепер ваш час і влада темряви.
54 I вони, взявши Його, повели і привели Його в дім первосвященника. Петро ж ішов слідом здаля.
55 Коли вони розпалили вогнище посередині двору і сіли разом, сів серед них і Петро.
56 Побачила його одна служниця, як він сидів біля вогню, і, вдивившись у нього, сказала: I цей був з Ним.
57 Та він зрікся Його, сказавши: Жінко, я не знаю Його.
58 Трохи згодом побачив його інший і сказав: I ти один з них. Та Петро сказав: Чоловіче, я не з них.
59 Минуло близько однієї години, і хтось інший твердив, кажучи: Точно, і цей був з Ним, бо він галілеянин.
60 Та Петро сказав: Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш. I відразу, ще він говорив, заспівав півень.
61 Тут Господь обернувся і поглянув на Петра. I згадав Петро слова Господа, як Він сказав йому: Перш ніж заспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
62 I, вийшовши назовні, Петро гірко заплакав.
63 А люди, що тримали Iсуса, насміхались над Ним і били Його;
64 і, закривши Йому обличчя, били Його по обличчю, і питали Його: Проречи, хто вдарив Тебе.
65 I багато чого іншого, лихословлячи, говорили проти Нього.
66 А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященники й книжники, і привели Його у свій Синедріон, і сказали:
67 Чи Ти Христос? Скажи нам. Та Він сказав їм: Якщо Я скажу вам, ви не повірите,
68 а якщо запитаю, ви не відповісте Мені і не відпустите Мене.
69 Віднині Син Людський буде сидіти праворуч Сили Божої.
70 Тоді всі сказали: То Ти Син Божий? Він сказав їм: Ви самі кажете, що Я.
71 Вони ж сказали: Навіщо нам ще свідчення? Адже ми самі чули з Його вуст.