Luke 1
1 О скільки багато хто брався складати розповідь про добре відомі серед нас події,
2 як передали нам ті, що від початку були очевидцями й служителями Слова,
3 то вирішив і я, ретельно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, вельмишановний Феофіле,
4 щоб ти взнав достовірність слів, у яких був наставлений.
5 У дні іудейського царя Iрода був один священник з Авієвої черги на ім’я Захарія; його дружина була з дочок Аарона, і звали її Єлизавета.
6 Обоє вони були праведними перед Богом, живучи за всіма заповідями й вимогами Господніми бездоганно.
7 У них не було дітей, тому що Єлизавета була безплідна, і обоє вони були похилого віку.
8 Одного разу, коли Захарія у порядку своєї черги виконував священницькі обов’язки перед Богом,
9 за звичаєм священства випало йому за жеребом увійти в Храм Господній і покадити.
10 А вся безліч народу молилась надворі під час кадіння.
11 I ось з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч від кадильного жертовника.
12 Захарія, побачивши його, стривожився, і на нього напав страх.
13 Та ангел сказав йому: Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва почута, і твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і ти даси йому ім’я Iоан.
14 I буде тобі радість і веселість, і його народженню багато хто зрадіє.
15 Бо він буде великим перед Господом, і не питиме ні вина, ні сікери, і Святим Духом наповниться ще з утроби своєї матері.
16 I багатьох синів Iзраїля наверне до Господа, їхнього Бога.
17 Він піде перед Ним у дусі й силі Iллі, щоб повернути серця батьків до дітей і неслухняних — до мудрості праведних, щоб приготувати Господу народ підготовлений.
18 Захарія сказав ангелу: Звідки я це знатиму? Адже я старий, і моя дружина похилого віку.
19 Ангел сказав йому у відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; я посланий проговорити до тебе й звістити тобі цю добру новину.
20 I ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, коли це станеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які збудуться свого часу.
21 Тим часом люди чекали Захарію і дивувалися, що він бариться у Храмі.
22 Він же, вийшовши, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив у Храмі видіння; і він пояснював їм знаками і залишався німим.
23 А коли дні його служіння скінчилися, він пішов додому.
24 Після цих днів його дружина Єлизавета зачала і таїлася п’ять місяців, кажучи:
25 Таке зробив мені Господь у дні, у які зглянувся на мене, щоб зняти з мене мою ганьбу між людьми.
26 На шостий місяць був посланий ангел Гавриїл від Бога в галілейське місто під назвою Назарет
27 до діви, зарученої з чоловіком з дому Давида на ім’я Йосип; звали ту діву Марія.
28 Ангел, увійшовши до неї, сказав: Вітаю тебе, обдарована благодаттю! Господь з тобою! Благословенна ти серед жінок!
29 Вона ж, побачивши його, стривожилась від його слів і стала міркувати, що значить це привітання.
30 Ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благовоління у Бога.
31 I ось ти зачнеш в утробі, і народиш сина, і даси Йому ім’я Iсус.
32 Він буде великим і буде названий Сином Всевишнього, і Господь Бог дасть Йому престол Його батька Давида,
33 і Він царюватиме над домом Якова вічно, і Його царству не буде кінця.
34 Марія ж сказала ангелу: Як це буде, коли я чоловіка не пізнала?
35 Ангел сказав їй у відповідь: Святий Дух зійде на тебе, і сила Всевишнього отінить тебе, тому й Святе, що народиться від тебе, буде назване Сином Божим.
36 Он і Єлизавета, твоя родичка, яку називають безплідною, і та зачала сина у своїй старості, і вона вже на шостому місяці.
37 Бо для Бога нічого не буде неможливим.
38 Марія сказала: Ось я раба Господня; хай буде мені за твоїм словом. I ангел від неї пішов.
39 У ті дні Марія встала й пішла з поспіхом в нагір’я, в місто Iудине,
40 і ввійшла в дім Захарії, і привітала Єлизавету.
41 Коли Єлизавета почула привітання Марії, заграло дитя в її утробі, і Єлизавета наповнилася Святим Духом
42 і вигукнула гучним голосом: Благословенна ти серед жінок і благословенний плід твоєї утроби!
43 I як це мені таке випало, що до мене прийшла мати мого Господа?
44 Бо ось коли звук твого привітання дійшов до моїх вух, заграло від радості дитя в моїй утробі.
45 I блаженна та, яка повірила, що буде здійснення сказаного їй від Господа.
46 I сказала Марія: Величає душа моя Господа,
47 і зрадів мій дух моєму Спасителю Богу,
48 тому що Він зглянувся на скромність Своєї раби; бо ось віднині всі роди називатимуть мене блаженною,
49 тому що Сильний зробив мені величне, і Його ім’я — святе,
50 і Його милість з роду в рід до тих, що бояться Його.
51 Він зробив могутнє Своєю рукою, розігнав гордих у помислах їхнього серця;
52 скинув володарів з престолів і підніс скромних;
53 голодних наповнив добром, а багатих відіслав ні з чим;
54 допоміг Своєму слузі Iзраїлю, згадавши про милість
55 (як сказав нашим отцям) Аврааму і його нащадкам навіки.
56 I пробула Марія з нею близько трьох місяців, і повернулася додому.
57 Єлизаветі ж настав час народити, і вона народила сина.
58 I почули її сусіди й рідні, що Господь виявив їй велику милість, і раділи з нею.
59 А на восьмий день вони прийшли на обрізання дитини і хотіли назвати його ім’ям його батька Захарією.
60 Та його мати сказала у відповідь: Ні, він буде названий Iоаном.
61 Вони сказали їй: Серед твоєї ж рідні немає нікого, кого б звали цим іменем.
62 I стали питати знаками в його батька, як би він хотів назвати його.
63 Той попросив дощечку і написав: Його ім’я — Iоан. I всі здивувалися.
64 I відразу відкрились його вуста і розв’язався його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.
65 I напав страх на всіх, що жили навколо них, і про все це говорили по всьому нагір’ю Iудейському.
66 I всі, що чули про це, клали це собі в серце й казали: Що ж це буде за дитина? I рука Господня була з ним.
67 А Захарія, його батько, наповнився Святим Духом і став пророкувати, кажучи:
68 Благословенний Господь, Бог Iзраїля, що відвідав і здійснив викуплення Свого народу,
69 і підняв нам ріг спасіння в домі Давида, Свого слуги,
70 як сказав устами Своїх святих споконвічних пророків,
71 спасіння від наших ворогів і від руки всіх, що ненавидять нас,
72 щоб виявити милість нашим отцям і згадати святий Свій завіт,
73 клятву, якою поклявся нашому отцю Аврааму,
74 щоб дати нам, врятованим від руки наших ворогів, служити Йому без страху
75 у святості й праведності перед Ним усі дні нашого життя.
76 I ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо підеш перед лицем Господа приготувати Йому дороги
77 і дати Його народу пізнати спасіння в прощенні його гріхів
78 через сердечну милість нашого Бога, якою відвідав нас світанок з висоти,
79 щоб освітити тих, що живуть у темряві і смертній тіні, щоб направити наші ноги на шлях миру.
80 Дитина ж росла і зміцнялася духом, і була в пустелях до дня свого з’явлення Iзраїлю.