John 5
1 Після цього було іудейське свято, й Ісус пішов у Єрусалим.
2 Є ж у Єрусалимі біля Овечих воріт купальня, яка по-єврейськи називається Віфезда і яка має п’ять портиків.
3 У них лежало дуже багато немічних, сліпих, кульгавих, сухих, які чекали руху води.
4 Бо ангел час від часу сходив у купальню і збурював воду, і хто першим заходив у неї після збурення води, той одужував, яку б хворобу не мав.
5 Там був один чоловік, який пробув у немочі тридцять вісім років.
6 Ісус, побачивши, що він лежить, і дізнавшись, що той знаходиться в такому стані вже довгий час, каже йому: Ти хочеш одужати?
7 Немічний відповів Йому: Пане, у мене немає людини, яка б опустила мене в купальню, коли збуриться вода, а поки я сам повзу, хтось інший сходить переді мною.
8 Ісус каже йому: Устань, візьми свою постіль і ходи!
9 Той чоловік відразу одужав, узяв свою постіль і почав ходити. А в той день була субота.
10 Тож іудеї сказали зціленому: Сьогодні субота, не можна тобі брати постіль.
11 Він відповів їм: Той, Хто мене уздоровив, Він сказав мені: Візьми свою постіль і ходи.
12 Вони запитали його: Хто Той Чоловік, що сказав тобі: Візьми свою постіль і ходи?
13 Та зцілений не знав, хто Він, бо Ісус зник у народі, що був на тому місці.
14 Після цього Ісус знайшов його в Храмі і сказав йому: Ось ти одужав; більше не гріши, щоб не сталося з тобою чогось гіршого.
15 Той чоловік пішов і розповів іудеям, що уздоровив його Ісус.
16 І тому іудеї стали гнати Ісуса і хотіли вбити Його, бо Він робив таке в суботу.
17 Та Ісус відповів їм: Мій Отець до цього часу працює, і Я працюю.
18 Тому іудеї ще більше хотіли вбити Його, бо Він не тільки порушував суботу, а й Своїм Отцем називав Бога, роблячи Себе рівним Богу.
19 Ісус же сказав їм у відповідь: Істинно, істинно вам кажу: Cин нічого не може робити Сам від Себе, а тільки те, що бачить, що робить Отець; бо що Він робить, те й Син так само робить.
20 Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам робить, і покаже Йому діла ще більші від цих, щоб ви дивувалися.
21 Бо як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче.
22 Бо Отець і не судить нікого, а весь суд віддав Сину,
23 щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує Отця, що Його послав.
24 Істинно, істинно вам кажу: хто слухає Моє слово і вірує в Того, Хто Мене послав, той має вічне життя і на засудження не піде, але перейшов із смерті в життя.
25 Істинно, істинно вам кажу: настає час, і вже настав, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
26 Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Сину дав мати життя в Самому Собі;
27 і дав Йому владу і суд чинити, бо Він Син Людський.
28 Не дивуйтеся цьому, бо настає час, у який усі, хто в гробницях, почують Його голос,
29 і вийдуть ті, що робили добро, на воскресіння життя, а ті, що робили зло, — на воскресіння засудження.
30 Я нічого не можу робити Сам від Себе: як чую, так і суджу, і Мій суд праведний, бо Я шукаю не Своєї волі, а волі Отця, що Мене послав.
31 Якщо Я Сам про Себе свідчу, то Моє свідчення не істинне.
32 Є інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що істинне те свідчення, яким Він свідчить про Мене.
33 Ви посилали до Іоана, і він засвідчив про істину.
34 Утім, Я не від людини приймаю свідчення, але кажу це для того, щоб ви спаслися.
35 Він був світильником, який горів і світив, а ви хотіли якийсь час порадіти при його світлі.
36 Я ж маю свідчення більше від Іоанового, бо діла, які дав Мені виконати Отець, ці самі діла, які Я роблю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав.
37 І Сам Отець, що Мене послав, засвідчив про Мене; а ви ні Його голосу ніколи не чули, ні Його вигляду не бачили,
38 і Його слова не маєте, яке пробувало б у вас, бо ви не вірите Тому, Кого Він послав.
39 Досліджуйте Писання, бо ви думаєте, що маєте в ньому вічне життя, а воно свідчить про Мене.
40 Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
41 Я не приймаю слави від людей,
42 але знаю вас, що ви не маєте в собі любові Божої.
43 Я прийшов в ім’я Свого Отця, і ви не приймаєте Мене, а якщо інший прийде у своє ім’я, його приймете.
44 Як ви можете повірити, коли один від одного приймаєте славу, а слави, що від єдиного Бога, не шукаєте?
45 Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є на вас обвинувач Мойсей, на якого ви надієтеся.
46 Бо якби ви вірили Мойсею, то вірили б і Мені, тому що він писав про Мене.
47 Якщо ж його писанням не вірите, то як повірите Моїм словам?