1Тому, залишивши основи вчення Христового, поспішімо до дорослості і не закладаймо знову підвалин покаяння від мертвих діл і віри в Бога,
2вчення про різні хрещення, про покладання рук, про воскресіння мертвих і про вічний суд.
3І це зробимо, якщо тільки Бог дозволить.
4Бо неможливо тих, які один раз були просвічені, і скуштували небесного дару, і стали учасниками Святого Духа,
5і скуштували доброго слова Божого й сил майбутнього світу,
6і відпали, знову відновлювати до покаяння, коли вони знову розпинають для себе Сина Божого і виставляють Його на ганьбу.
7Бо земля, яка пила дощ, що багато разів ішов на неї, і родить рослини, корисні тим, для кого вона й обробляється, отримує благословіння від Бога;
8а та, яка родить терен і будяки, — непридатна й близька до прокляття, кінець якої — спалення.
9Щодо вас же, улюблені, ми впевнені, що ви в кращому стані і близькому до спасіння, хоч так і говоримо.
10Бо не неправедний Бог, щоб забути ваше діло і труд любові, яку ви виявили в Його ім’я, послуживши і служачи святим.
11Та бажаємо, щоб кожен з вас для повної впевненості у надії виявляв таку саму старанність до кінця,
12щоб ви не стали лінивими, а наслідували тих, хто вірою і довготерпінням успадковують обітниці.
13Бо Бог, даючи обітницю Аврааму, оскільки не мав ким більшим поклястися, поклявся Самим Собою,
14кажучи: Істинно Я неодмінно благословлю тебе і неодмінно розмножу тебе.
15І так Авраам, довготерпівши, отримав обітницю.
16Бо люди клянуться більшим, і клятва на підтвердження закінчує всяку в них суперечку.
17Тому й Бог, бажаючи ясніше показати спадкоємцям обітниці незмінність Свого задуму, вжив клятву,
18щоб у двох незмінних речах, у яких Богу неможливо сказати неправду, мали сильну втіху ми, які втекли, щоб ухопитися за надію, що перед нами,
19яку ми маємо як якір для душі, надійний і міцний, і яка входить усередину за завісу,
20куди предтечею за нас увійшов Ісус, ставши навіки первосвященником за чином Мелхіседека.