Hebrews 10
1 Бо закон, маючи тінь майбутніх благ, а не сам образ речей, одними й тими самими жертвами, які щороку постійно приносять, ніколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними.
2 Інакше хіба їх не перестали б приносити, тому що жертвоприносці, один раз очистившись, не мали б уже ніякого усвідомлення гріхів?
3 Але ними щороку нагадується про гріхи.
4 Бо неможливо, щоб кров биків і козлів усувала гріхи.
5 Тому Христос, входячи у світ, каже: Жертви й приношення Ти не схотів, а приготував Мені тіло;
6 цілопалень і жертв за гріх Ти не побажав.
7 Тоді Я сказав: Ось іду (на початку книги написано про Мене) виконати Твою волю, Боже.
8 Сказавши вище: Жертви й приношення та цілопалень і жертв за гріх Ти не схотів і не побажав (які приносяться за Законом), —
9 тоді сказав: Ось іду виконати Твою волю, Боже. Він скасовує перше, щоб установити друге.
10 За цією-то волею ми освячені принесенням тіла Ісуса Христа один раз.
11 І кожен священник щодня стоїть, служачи й багато разів приносячи одні й ті самі жертви, які ніколи не можуть усунути гріхів.
12 А Він, принісши одну жертву за гріхи назавжди, сів праворуч Бога,
13 далі чекаючи, поки Його вороги не будуть покладені підніжком для Його ніг.
14 Бо Він одним приношенням назавжди зробив досконалими тих, кого освячує.
15 Про це свідчить нам і Святий Дух, бо після того, як сказав:
16 Ось завіт, який Я укладу з ними після тих днів, — каже Господь: вкладу Мої закони в їхні серця і напишу їх на їхніх розумах, —
17 потім додав: І їхніх гріхів та їхніх беззаконь більше не згадаю.
18 А де прощення їх, там вже не потрібне приношення за гріх.
19 Тому, брати, маючи сміливість входити у святе святих завдяки крові Ісуса,
20 шляхом новим і живим, який Він відкрив нам через завісу, тобто Свою плоть,
21 і маючи великого Священника над домом Божим,
22 приходьмо зі щирим серцем, з повнотою віри, кропленням очистивши серця від злої совісті і обмивши тіло чистою водою.
23 Тримаймось визнання надії непохитно, бо вірний Той, що обіцяв.
24 І думаймо один про одного, щоб спонукати до любові й добрих діл,
25 і не залишаймо свого зібрання, як є в деяких звичай, а вмовляймо один одного, і тим більше, чим більше бачите наближення того дня.
26 Бо якщо ми свавільно грішимо після отримання пізнання істини, то вже не залишається жертви за гріхи,
27 а якесь страшне очікування суду й люті вогню, що ось-ось пожере противників.
28 Той, хто відкинув Закон Мойсея, без милосердя помирає за свідченням двох чи трьох свідків.
29 Наскільки тяжчої кари, думаєте, заслужить той, хто потопче Сина Божого, і визнає за несвяту кров завіту, якою був освячений, і образить Духа благодаті?
30 Бо ми знаємо Того, Хто сказав: У Мене помста, Я відплачу, — каже Господь. І ще: Господь буде судити Свій народ.
31 Страшно впасти в руки Бога живого!
32 Згадайте попередні дні, в які ви, бувши просвічені, витерпіли велику боротьбу страждань,
33 то самі серед ганьби і скорбот будучи видовищем, то ставши співучасниками тих, з якими так поводилися.
34 Бо ви й моїм кайданам співчували, і пограбування свого майна прийняли з радістю, знаючи, що у вас самих є на небесах майно краще і неминуще.
35 Тож не відкидайте своєї сміливості, яку чекає велика нагорода.
36 Бо вам потрібне терпіння, щоб, виконавши волю Божу, отримати обітницю.
37 Бо ще зовсім-зовсім трохи, і Той, Хто йде, прийде і не забариться.
38 А праведний житиме вірою, а якщо відступить, то не благоволить до нього Моя душа.
39 Ми ж не з тих, що відступають на загибель, а з тих, що вірують на спасіння душі.