2 Corinthians 11
1 О, якби ви трохи потерпіли мене в безумстві! Але ви й терпите мене.
2 Бо я ревную про вас ревністю Божою, бо я заручив вас з одним чоловіком, щоб представити вас Христу чистою дівою.
3 Та боюся, щоб, як змій хитрістю звів Єву, так і ваш розум не зіпсувався і не ухилився від простоти стосовно Христа.
4 Бо якщо хтось приходить і проповідує іншого Ісуса, якого ми не проповідували, чи ви отримуєте іншого духа, якого ви не отримували, чи інше євангеліє, якого ви не приймали, то ви охоче терпіли б це.
5 Бо я вважаю, що нічим не поступаюся перед найвищими апостолами.
6 Хоч я і невмілий у слові, та не в знанні; утім, ми в усьому стали цілком відомі вам.
7 Чи я вчинив гріх, понижуючи себе, щоб ви були піднесені, що проповідував вам Євангеліє Боже даром?
8 Інші церкви я оббирав, беручи від них платню для служіння вам;
9 а коли був у вас і терпів нестаток, то нікого не обтяжував, бо мій нестаток надолужили брати, що прийшли з Македонії; та й в усьому я беріг себе і берегтиму від того, щоб не бути вам тягарем.
10 Запевняю вас істиною Христовою, яка в мені: не забереться у мене ця похвальба в краях Ахаї.
11 Чому ж я так роблю? Бо не люблю вас? Бог знає, що люблю.
12 А що роблю, те й буду робити, щоб не дати привід тим, що шукають привід, щоб вони в тому, чим хваляться, виявилися такими ж, як і ми.
13 Бо такі лжеапостоли, обманливі працівники, які набирають вигляду апостолів Христових.
14 І не дивно, бо й сам сатана набирає вигляду ангела світла.
15 Тож невелика річ, якщо і його служителі набирають вигляду служителів праведності; та їхній кінець буде за їхніми ділами.
16 Ще скажу: хай ніхто не вважає мене безумним; а ні, то прийміть мене бодай за безумного, щоб і я хоч трохи похвалився.
17 Що кажу, те кажу не від Господа, а ніби в безумстві, при такій упевненості на похвальбу.
18 Оскільки багато хто хвалиться по плоті, то і я похвалюся.
19 Адже ви охоче терпите безумних, самі будучи розумними.
20 Адже ви терпите, коли хтось поневолює вас, коли хтось об’їдає, коли хтось оббирає, коли хтось звеличується, коли хтось б’є вас в обличчя.
21 На сором собі скажу, що на таке ми були слабкі. А хто сміє чимось хвалитись, то (кажу це в безумстві) смію і я.
22 Вони євреї? І я. Вони ізраїльтяни? І я. Вони нащадки Авраама? І я.
23 Вони служителі Христові? (Говорю в безумстві) я більше: значно більше в трудах, надмірно в побоях, значно більше в ув’язненнях, багато разів при смерті.
24 Від іудеїв п’ять разів я отримував по сорок ударів без одного.
25 Три рази били мене палками, один раз мене побили камінням, три рази я зазнавав корабельної аварії, день і ніч проводив на глибині моря.
26 Я часто був у подорожах, у небезпеках від річок, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від одноплемінників, у небезпеках від язичників, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустелі, у небезпеках на морі, у небезпеках серед лжебратів;
27 у труді й виснаженні, часто в безсоннях, у голоді й спразі, часто в постах, у холоді й наготі.
28 Окрім усього іншого, у мене щодня наплив людей, турбота про всі церкви.
29 Хто знемагає, а я при цьому не знемагаю? Хто спокушається, а я при цьому сам не палаю?
30 Якщо треба хвалитися, то буду хвалитися своєю неміччю.
31 Бог і Отець нашого Господа Ісуса Христа, Який благословенний навіки, знає, що я не обманюю.
32 У Дамаску правитель царя Арети стеріг місто Дамаск, бажаючи схопити мене;
33 та мене спустили через вікно в кошику по стіні, і я уник його рук.