1Тому, більше не терплячи, ми вирішили залишитися в Афінах одні,
2а послали Тимофія, нашого брата і служителя Божого, і нашого співпрацівника в проповіді Євангелія Христового, щоб утвердити вас і втішити вас у вашій вірі,
3щоб ніхто не хитався у цих скорботах; бо ви самі знаєте, що на це ми й призначені.
4Бо й коли ми були у вас, то попереджали вас, що маємо зазнавати скорбот, як і сталось і як ви знаєте.
5Тому і я, більше не терплячи, послав дізнатися про вашу віру, щоб часом не спокусив вас спокусник і не став даремним наш труд.
6А тепер, коли прийшов до нас від вас Тимофій і приніс нам добру звістку про вашу віру й любов і що ви завжди маєте добру пам’ять про нас, прагнучи побачити нас, як і ми вас,
7тому ми при всій нашій скорботі й біді утішилися за вас, брати, вашою вірою.
8Бо тепер ми живемо, якщо ви стоїте в Господі.
9Бо яку подяку ми можемо віддати за вас Богу за всю радість, якою радіємо за вас перед нашим Богом,
10вдень і вночі дуже ревно молячись, щоб побачити ваше лице і довершити те, чого не вистачає вашій вірі?
11Сам же Бог і наш Отець та наш Господь Ісус Христос хай направить до вас нашу дорогу.
12А вас Господь хай наповнить і збагатить любов’ю один до одного і до всіх, як ми наповнені до вас,
13щоб утвердити ваші серця бездоганними у святості перед Богом і нашим Отцем при приході нашого Господа Ісуса Христа з усіма Його святими.