1І коли я приходив до вас, брати, то приходив не з вищістю слова чи мудрості звіщати вам свідчення про Бога.
2Бо я вирішив не знати у вас нічого, крім Ісуса Христа, і притому розп’ятого.
3І я був у вас у немочі, у страху і у великому тремтінні.
4І моє слово і моя проповідь були не в переконливих словах людської мудрості, а в показі Духа і сили,
5щоб ваша віра утверджувалася не на людській мудрості, а на силі Божій.
6Мудрість же ми звіщаємо серед досконалих, але мудрість не цього світу і не правителів цього світу, що минають,
7а звіщаємо мудрість Божу, таємну, приховану, яку Бог призначив ще до віків для нашої слави,
8якої ніхто з правителів цього світу не пізнав, бо якби пізнали, то не розіп’яли б Господа слави.
9Але як написано: Не бачило око, не чуло вухо і не приходило на серце людині те, що Бог приготував тим, хто любить Його.
10А нам Бог відкрив це Своїм Духом, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі.
11Бо хто з людей знає людське, крім духа людини, що в ній? Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого.
12Ми ж отримали не духа цього світу, а Духа від Бога, щоб знати дароване нам Богом,
13про що й говоримо не словами, навченими людською мудрістю, а навченими Святим Духом, порівнюючи духовне з духовним.
14Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо для неї це безумство, і вона не може зрозуміти цього, тому що про це слід судити духовно.
15А духовна судить про все, а про неї ніхто судити не може.
16Бо хто пізнав розум Господа, щоб повчати Його? А ми маємо розум Христа.