1Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любові не маю, то я мідь дзвеняча чи кімвал брязкучий.
2І якщо я маю дар пророцтва і розумію всі таємниці і все знання, і якщо маю всю віру, так що можу гори переставляти, а любові не маю, то я ніщо.
3І якщо я роздам усе своє майно, і якщо віддам своє тіло на спалення, а любові не маю, то не буде мені ніякої користі.
4Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не гордиться,
5не поводиться непристойно, не шукає свого, не дратується, не мислить зла,
6не радіє неправедності, а радується істині,
7усе переносить, усьому вірить, усього сподівається, усе терпить.
8Любов ніколи не перестає, хоча й пророцтва скíнчаться, і мови припиняться, і знання зникне.
9Бо ми частково знаємо і частково пророкуємо.
10Коли ж настане досконале, тоді часткове скінчиться.
11Коли я був дитиною, то по дитячому говорив, по дитячому мислив, по дитячому міркував, а коли став дорослим, то залишив дитяче.
12Бо зараз ми бачимо ніби в дзеркалі, неясно, а тоді — лицем до лиця; зараз я знаю частково, а тоді пізнаю так, як і я пізнаний.
13А зараз залишаються оці три: віра, надія, любов, — та найбільша з них — любов.