1 Corinthians 14
1 Досягайте любові; ревно прагніть духовних дарів, а краще, щоб ви пророкували.
2 Бо хто говорить незнайомою мовою, той говорить не людям, а Богу; бо ніхто не розуміє його, а він духом говорить таємниці.
3 А хто пророкує, той говорить людям для збудування, наставляння й утішання.
4 Хто говорить незнайомою мовою, той збудовує себе, а хто пророкує, той збудовує церкву.
5 Я хочу, щоб усі ви говорили мовами, а краще, щоб ви пророкували; бо хто пророкує, є більшим від того, хто говорить мовами, хіба що він буде й тлумачити, щоб церква отримала збудування.
6 Та якщо я прийду до вас, брати, і буду говорити незнайомими мовами, то яку користь принесу вам, якщо не скажу вам чи одкровенням, чи знанням, чи пророцтвом, чи навчанням?
7 Навіть неживі предмети, що видають звук, чи то сопілка, чи кіфара, якщо не видадуть виразних тонів, як зрозуміють, що грається на сопілці чи на кіфарі?
8 І якщо труба видасть непевний звук, хто стане готуватись до бою?
9 Так і ви якщо не вимовите язиком зрозумілих слів, як зрозуміють, що говориться? Адже ви будете говорити на вітер.
10 Скільки, наприклад, є різних слів у світі, і жодне з них не без значення.
11 Якщо ж я не розумію значення слів, то я буду для того, хто говорить, іноземцем і той, хто говорить, буде для мене іноземцем.
12 Так і ви, оскільки ви ревно прагнете духовних дарів, старайтесь збагачуватися ними для збудування церкви.
13 Тому, хто говорить незнайомою мовою, хай молиться, щоб йому тлумачити.
14 Бо якщо я молюся незнайомою мовою, то мій дух молиться, а мій розум залишається безплідним.
15 Як же бути? Буду молитися духом і буду молитися й розумом; буду співати духом і буду співати й розумом.
16 Бо якщо ти будеш благословляти духом, то як той, що знаходиться в положенні необізнаного, скаже «амінь» на твою подяку, коли він не розуміє, що ти говориш?
17 Ти то добре дякуєш, але інший не збудовується.
18 Дякую моєму Богу, що я більше за всіх вас говорю мовами;
19 але в церкві хочу сказати п’ять слів своїм розумом, щоб наставити й інших, ніж безліч слів незнайомою мовою.
20 Брати, не будьте дітьми розумом; на зло будьте дітьми, а розумом будьте дорослими.
21 У Законі написано: Іншими мовами й іншими вустами буду говорити до цього народу, та вони й тоді не послухають Мене, — каже Господь.
22 Отже, мови служать знаменням не для віруючих, а для невіруючих; а пророцтво — не для невіруючих, а для віруючих.
23 Якщо ж уся церква збереться разом, і всі будуть говорити незнайомими мовами, і ввійдуть необізнані чи невіруючі, то чи не скажуть вони, що ви божевільні?
24 А якщо всі будуть пророкувати і ввійде хтось невіруючий чи необізнаний, то він усіма викривається, усіма судиться.
25 І так таємниці його серця стають явними, і так він, упавши ниць, поклониться Богу і скаже: Дійсно серед вас є Бог!
26 Як же бути, брати? Коли ви збираєтесь, у кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є тлумачення; усе хай буде для збудування.
27 Якщо хтось говорить незнайомою мовою, то хай говорять по двоє чи щонайбільше по троє, і то по черзі, а один хай тлумачить.
28 Якщо ж немає тлумача, то хай мовчить у церкві, а хай говорить собі і Богу.
29 І пророків хай говорить двоє чи троє, а інші хай розмірковують.
30 Якщо ж буде одкровення іншому, що сидить там, то перший хай мовчить.
31 Бо всі ви можете пророкувати по одному, щоб усі навчалися і всі вмовлялися.
32 І духи пророків коряться пророкам.
33 Тому що Бог не є Богом безладдя, а миру, як в усіх церквах у святих.
34 Ваші жінки в церквах хай мовчать, бо не дозволено їм говорити, а бути в покорі, як каже й Закон.
35 Якщо ж вони хочуть чомусь навчитися, то хай питають своїх чоловіків удома, бо непристойно жінкам говорити в церкві.
36 Чи від вас вийшло слово Боже? Чи до вас одних прийшло?
37 Якщо хтось вважає себе пророком чи духовним, то хай визнає, що те, що я пишу вам, є заповіді Господні.
38 Якщо ж хтось не розуміє, то хай собі не розуміє.
39 Отже, брати, ревно прагніть пророкувати, та не забороняйте говорити й мовами.
40 Тільки все хай буде пристойно й упорядковано.