1І сталося, що в четвертому році царя Дарія було Господнє слово до Захарії, четвертого дня дев’ятого місяця, який є хаселев.
2І до Ветилю послав Сарасар і цар Арвесеер та його мужі, щоб надолужити Господу,
3кажучи до священиків, що в домі Господа Вседержителя, і до пророків, промовляючи: Хіба сюди в п’ятому місяці ввійшло освячення, як я і чинив уже досить років?
4І до мене було Господнє слово, що промовляло:
5Скажи всьому народові землі та священикам, мовлячи: Коли постили, чи били себе в груди на п’ятий день, чи на сьомий, і ось сімдесят років, то хіба ви справді постили для Мене?
6І якщо їсте та якщо п’єте, хіба не ви їсте і ви п’єте?
7Чи не ці є слова, які сказав Господь рукою попередніх пророків, коли Єрусалим був заселений і мав у достатку, і його міста довкола, гірські околиці та долини були заселені?
8І було Господнє слово до Захарії, що промовляло:
9Так говорить Господь Вседержитель, кажучи: Судіть праведний суд і чиніть милосердя та милість кожний своєму братові,
10не чиніть насилля над вдовою, сиротою, чужинцем та бідним, і хай кожний не пам’ятає зло свого брата у своїх серцях.
11Та вони не послухалися, аби сприйняти, і дали спини, бувши нерозумними, і зробили свої вуха тяжкими, щоб не почути,
12і зробили їхнє серце неслухняним, щоб не вислухати мій закон і слова, які послав Господь Вседержитель Своїм духом рукою попередніх пророків. І був великий гнів від Господа Вседержителя.
13І буде так, як Він сказав, і вони не послухали, таким чином кричатимуть. Та Я не вислухаю, — говорить Господь Вседержитель!
14І розкидаю їх поміж усі народи, яких вони не знали, і за ними земля запустіє без того, хто проходить чи повертається. І вони поставили вибрану землю на знищення.