1Що, скажемо, здобув Авраам, наш прабатько за тілом?
2Якщо Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом.
3Бо що каже Писання? Повірив Авраам Богові, і це зараховано йому за праведність!
4Адже тому, хто робить діла, нагорода зараховується не як благодать, а як належне.
5А тому, хто не робить, але вірить у Того, Хто оправдує нечестивого, віра його зараховується за праведність.
6Давид також називає блаженною ту людину, якій Бог зараховує праведність незалежно від діл:
7Блаженні, кому прощені беззаконня і кому покриті гріхи.
8Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха!
9Отже, чи це блаженство є лише щодо обрізання, чи також і щодо необрізання? Ми кажемо, що Авраамові віра зарахована за праведність.
10Але як зарахована? Тоді, коли він був обрізаний, чи коли був необрізаний? Не після обрізання, а до обрізання!
11А знак обрізання він одержав як печать праведності через віру, що її мав ще до обрізання, щоби йому бути батьком усіх віруючих, які необрізані, — аби і їм це було зараховано за праведність;
12щоб так само бути й батьком обрізаних, — не тільки тих, які обрізані, але й тих, хто йде слідами віри, яку, ще будучи необрізаним, мав наш батько Авраам.
13Адже не Законом дано обітницю Авраамові та його нащадкам, що він стане спадкоємцем світу, а через праведність віри.
14Бо якщо ті, хто від Закону, — спадкоємці, тоді віра втрачає силу, а обітниця скасовується.
15Адже Закон спричиняє гнів, а де немає Закону, там немає і переступу.
16Через це обітниця, — щоб вона була з благодаті, аби бути непорушною для всіх нащадків, — є з віри; і не тільки для того, хто від Закону, а й для того, хто є з віри Авраама, який для нас усіх є батьком;
17як ото написано: Я настановив тебе батьком багатьох народів — перед Богом, в Якого він повірив, Який оживляє мертвих та називає те, що не існує, як існуюче.
18Він, всупереч сподіванню, повірив надії, що стане батьком багатьох народів, згідно зі сказаним: Таким буде твоє потомство.
19Він не ослаб у вірі й не вважав свого тіла, — хоча мав майже сто років, — змертвілим, як і змертвілою утробу Сарри;
20він не мав сумніву й недовіри щодо Божої обітниці, але зміцнився вірою і віддав славу Богові,
21і був упевнений, що Бог спроможний виконати те, що йому обіцяв.
22Тому й зараховано йому це за праведність.
23Та не було написано тільки для нього одного те, що зараховано йому,
24але й для нас, бо має бути зараховано й нам, що віримо в Того, Хто воскресив Господа нашого Ісуса з мертвих,
25Який був виданий за наші переступи й воскрес для нашого оправдання.