1І п’ятий ангел засурмив, — і я побачив зорю, що з неба впала на землю. І дано їй ключ від колодязя безодні.
2І вона відкрила колодязь безодні, і піднявся дим із колодязя, наче дим з великої печі, і померкло сонце та повітря від диму з колодязя.
3І з диму на землю вийшла сарана, і дано їй владу, — таку владу, яку мають земні скорпіони.
4І сказано їй, щоб не шкодила земній траві, ані жодному зіллю, ані жодному дереву, але тільки людям, які не мають Божої печаті на чолах.
5І дано їй не вбивати їх, але щоб мучилися п’ять місяців, а мука від неї — наче мука від скорпіона, коли вжалить людину.
6І в ті дні люди шукатимуть смерті, але не знайдуть її; і забажають померти, та смерть втече від них.
7А сарана та подібна була до коней, готових до бою. На головах у неї, наче вінці, подібні до золота, а обличчя її — наче обличчя людини.
8І вона мала волосся, наче волосся в жінок, а зуби такі, як у левів;
9і мала панцери, подібні до залізної броні, а шум її крил — як від колісниць з великою кількістю коней, які біжать до бою.
10І має хвости та жала, такі як у скорпіонів, а в тих хвостах — її влада, аби шкодити людям п’ять місяців.
11Мала вона над собою царя — ангела безодні. Ім’я його по-єврейськи Аваддон, а по-грецьки — Аполліон.
12Одне горе минуло, та йдуть за ним ще два горя.
13І шостий ангел засурмив, — і я почув один голос від чотирьох рогів золотого жертовника, що перед Богом,
14який говорив до шостого ангела, який мав сурму: Звільни чотирьох ангелів, зв’язаних біля великої ріки Євфрат!
15І звільнені були чотири ангели, приготовані на годину, і на день, і на місяць, і на рік, щоб вигубити третину людей.
16А кількість кінного війська — двадцять тисяч разів по десять тисяч, я почув їхнє число.
17Тож таким чином я у видінні побачив коней, а ті, хто сидить на них, мають броню вогненну, і гіацинтову, і сірчану. І голови коней — наче голови левів, а з їхніх уст виходить вогонь, дим і сірка.
18Від цих трьох кар: від вогню, від диму і від сірки, що виходять з їхніх уст, загинула третина людей,
19бо влада коней була в їхніх устах і в їхніх хвостах. Хвости ж були подібні до зміїв, які мають голови і ними завдають шкоду.
20А решта людей, які не загинули від цих кар, не покаялися у вчинках своїх рук, щоб не поклонятися демонам, ні золотим ідолам, ні срібним, ні мідним, ні кам’яним, котрі ні бачити не можуть, ні чути, ні ходити.
21І вони не покаялися ні за свої вбивства, ні за свої чари, ні за свою розпусту, ні за свої крадіжки.