1І я глянув, — і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним — сто сорок чотири тисячі, які мають Його Ім’я та Ім’я Його Отця, написані на їхніх чолах.
2І я почув голос із неба, наче шум бурхливих потоків або як гуркіт великого грому; почув і голос, наче гуслярів, які грали на своїх гуслах.
3І вони наче співають нову пісню перед престолом та перед чотирма живими істотами і старцями. І ніхто не міг навчитися тієї пісні, крім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі.
4Це ті, які не опоганилися з жінками, які чисті. Вони йдуть слідом за Агнцем, куди б Він не йшов. Вони викуплені від людей — перші плоди для Бога та Агнця.
5В їхніх устах не знайдено лукавства, [бо] вони непорочні.
6І я побачив іншого ангела, який летів серед неба. Він мав вічне Євангеліє, щоби звіщати його жителям землі, — усякому народові, поколінню, племені й народності, —
7проголошуючи гучним голосом: Побійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо прийшла година Його суду! Поклоніться Тому, Хто створив небо, землю, море і джерела вод!
8Ще інший ангел, другий, слідував за ним, проголошуючи: Упав, упав великий Вавилон, який напоїв усі народи лютим вином своєї розпусти!
9А ще інший ангел, третій, слідував за ними, промовляючи гучним голосом: Якщо хтось поклоняється звірові та його образові й приймає знак на своє чоло або на свою руку,
10то питиме вино Божого гніву, вино нерозбавлене, змішане в чаші Його гніву, і буде покараний у вогні та сірці перед святими ангелами та перед Агнцем.
11І дим їхніх мук підіймається навіки-віків. І не мають спокою ні вдень, ні вночі, — ті, хто поклоняється звірові та його образові, або коли хто приймає знак його імені!
12Тут терпіння святих, які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса!
13І я почув голос із неба, що промовляв: Напиши: блаженні ті мертві, які віднині помирають у Господі. Дух промовляє: Так, нехай вони спочинуть від своїх трудів, а їхні діла йдуть слідом за ними.
14І я глянув: і ось біла хмара, а на хмарі сидить Той, Хто подібний до Сина Людського; Він мав на Своїй голові золотий вінець, а у Своїй руці — гострий серп.
15А інший ангел вийшов із храму, гукаючи сильним голосом до Того, Хто сидів на хмарі: Пусти Свій серп і жни, адже прийшла пора жнив, і достигло жниво на землі!
16І Той, Хто сидить на хмарі, пустив Свого серпа на землю, і земля була вижата.
17А інший ангел вийшов із небесного храму; він також мав гострий серп.
18І ще один ангел, який мав владу над вогнем, вийшов від жертовника й закликав гучним голосом до того, хто мав гострий серп, проголошуючи: Пусти свого гострого серпа й обріж грона винограду на землі, бо його грона дозріли!
19І ангел пустив свого серпа на землю — і зібрав виноград землі, і вкинув до великої давильні Божого гніву.
20І вичавлене було в давильні поза містом — і потекла кров із давильні аж коням до вуздечок, на тисячу шістсот стадій.