1Пісня-псалом синів Корея. На закінчення. У відповідь про маелет. Повчання Емана-ізраїльтянина.
2Господи, Боже мого спасіння! Вдень і вночі я волав перед Тобою.
3Нехай дійде до Тебе молитва моя; прихили Своє вухо до мого благання, Господи.
4Адже моя душа сповнена горя, і моє життя наблизилося до аду.
5Я віднесений до числа тих, які сходять до ями, я став немов безпомічна людина, вільний серед мертвих,
6немов покинуті смертельно поранені, які лежать у гробах, котрих Ти більше не згадуєш, — вони відпали від Твоєї руки.
7Мене вкинули до преглибокого рову — у темряву, серед тіні смерті.
8Наді мною тяжів Твій гнів, Ти навів на мене всі Свої буруни. (Музична пауза).
9Ти віддалив від мене моїх знайомих, вони гидують мною; мене ув’язнено, і я не виходив.
10Мій зір ослаб від злиднів. Увесь день я кликав до Тебе, Господи, простягав до Тебе свої руки.
11Хіба Ти творитимеш чудеса для мертвих? Хіба лікарі підіймуть їх, і вони будуть прославляти Тебе?
12Чи хтось у гробі розповідатиме про Твоє милосердя і в знищенні — про Твою правду?
13Хіба в темряві знатимуть про Твої дивовижні діла, і в забутій землі — про Твою праведність?
14Я ж, Господи, закликав до Тебе, і вранці моя молитва найпершою полине до Тебе.
15Господи, чому відкидаєш мою душу, відвертаєш від мене обличчя Своє?
16Я — нещасний, я в біді від моєї молодості: я був звеличений, понижений, пройшов через великі труднощі.
17На мене найшов Твій гнів, і Твої страхи потрясли мною.
18Вони оточили мене — увесь день, наче вода, і разом тримали мене в облозі.
19Ти віддалив від мене друга та ближнього і моїх знайомих через страждання.