1Давид — про Голіафа. Благословенний Господь, Бог мій, Який вишколює мої руки до бою, а мої пальці — до війни.
2Він — моя милість, моя охорона, мій помічник, мій визволитель і мій захисник. На Нього я покладаю надію, Він підпорядковує мені мій народ.
3Господи, хто така людина, що Ти об’явився їй, і людський син, що поважаєш його?
4Людина схожа до марноти, — її дні проминають, як тінь.
5Господи, нахили Своє небо, зійди, доторкнися до гір — і задимляться.
6Блисни блискавицею — і розпорошиш їх, пошли Свої стріли — і затрясеш ними.
7Пошли Свою руку з висоти, визволи мене, врятуй мене від великих бід, від руки чужих синів,
8уста яких говорили марне, а їхня правиця — це правиця неправди.
9Боже, заспіваю Тобі пісню нову, на десятиструнному псалтирі заграю Тобі,
10що даєш царям порятунок, спасаєш Давида, Свого раба, від згубного меча.
11Визволи мене і спаси мене з рук синів чужинців, уста яких промовляли марне, а їхня правиця — це правиця неправди.
12Їхні сини, як нові саджанці, посаджені в їхній молодості, а дочки їхні — гарні, подібні до храму.
13Їхні покої заповнені, вони видають найрізноманітніше; їхні вівці дуже плодючі, вони плодяться у своїх дворах;
14їхні воли ситі, нема поваленої огорожі, нема переходу, ні крику на їхніх площах.
15Блаженним названо народ, якому так ведеться. Блаженний народ, в якого Господь — його Бог.