Proverbs 8
1 Ти проголошуєш мудрість, щоб до тебе прислухався розум.
2 Вона стоїть на верхів’ях гір, — серед стежок.
3 Вона прислуговує при брамах князів і біля входів урочисто закликає:
4 Запрошую вас, люди, подаю свій голос до людських синів.
5 Добродушні, навчіться кмітливості! Неосвічені, прикладіть до цього серце!
6 Послухайте мене, бо я говоритиму про важливі речі, устами промовлятиму праведне.
7 Бо моя гортань проголошуватиме правду, а лукаві уста мені огидні.
8 Усі слова моїх уст — правда, у них немає нічого викривленого чи заплутаного.
9 Усе явне для тих, хто розуміє, і правдиве для тих, хто знаходить знання.
10 Прийміть повчання, а не срібло, — радше знання, ніж перевірене золото! Дайте перевагу розуму над чистим золотом.
11 Адже мудрість краща за коштовне каміння, і всі дорогоцінності не варті її.
12 Я — мудрість — поселилася з порадою та знанням і запросила розсудливість.
13 Господній страх ненавидить неправедність, гордість, зухвалість і дороги зла. Я зненавиділа заплутані шляхи поганих людей.
14 У мене порада, упевненість, розум і сила.
15 Мною панують царі, володарі мною закарбовують правосуддя.
16 Завдяки мені отримують славу вельможі, і мною царі оволодівають землею.
17 Я люблю тих, хто мене любить, і ті, які мене шукають, — знайдуть мене.
18 Багатство і слава належать мені: великі маєтки та праведність.
19 Краще насолоджуватися моїми плодами, ніж золотом і коштовним камінням; мої плоди кращі за добірне срібло.
20 Я ходжу шляхами правди і перебуваю на стежках справедливості,
21 аби наділити майном тих, хто мене любить, — наповнити їхні скарбниці добром. Якщо я сповіщаю вам про те, що стається щодня, то не забуду перерахувати й того, що вічне.
22 Господь створив мене як початок Своєї дороги — для Своїх діянь.
23 Він у довічності мене заснував, — на початку;
24 перш ніж була створена земля, перш ніж були створені безодні, перш ніж пробилися джерела вод,
25 перш ніж постали гори, перш за всі пагорби, — Він породив мене.
26 Господь створив краї, незаселені місця та заселені узвишшя, що під небом.
27 Коли Він облаштовував небо, я була з Ним. І коли Він установляв Свій трон на вітрах,
28 коли вгорі Він закріплював хмари та непорушно закладав під небом джерела,
29 і коли сильними робив підвалини землі, —
30 я була поряд з Ним, я була та, котрою Він радів, щоденно і повсякчасно я веселилася перед Його обличчям,
31 коли Він радів, закінчивши Всесвіт, — радів людськими синами!
32 Отже, сину, послухай мене.
34 Блаженний чоловік, який мене послухається, — людина, яка буде дотримуватися моїх доріг, яка щодня перебуває при моїх брамах, — несе варту при вході мого дому.
35 Адже мої виходи — це витоки життя, там готується милість від Господа.
36 А ті, які грішать проти мене — грішать проти власних душ: ті, котрі мене ненавидять, — люблять смерть.