1Сину! Прислухайся до моєї мудрості, скеруй своє вухо до моїх слів,
2щоби зберегти світлий розум. Адже знання моїх уст я заповідаю тобі.
3Не прислухайся до поганої жінки. Адже з губ розпусної жінки капає мед, вона на деякий час змащує твоє горло,
4однак пізніше відчуєш, що воно гіркіше від жовчі й гостріше за двосічний меч.
5Безумні ноги тих, хто має з нею справу, ведуть зі смертю до аду, — її стопи не мають опори.
6Дорогами життя вона не ходить, а її стежки ковзкі, важко зрозумілі.
7Тож тепер, сину, послухай мене — не знехтуй моїми словами.
8Нехай твоя дорога проходить далеко від неї, не наближайся до дверей її дому, —
9щоб часом вона не передала іншим твоє життя, твоє проживання, в руки немилосердних;
10щоб чужі не наповнилися твоєю силою, а твоя праця не пішла до чужих домів.
11Адже врешті-решт будеш каятися, коли вже члени твого тіла будуть виснажені,
12і ти говоритимеш: Чому ж я знехтував повчанням? Чому моє серце відкинуло докори?
13Я не послухався голосу того, хто мене картав і мене повчав; я до того не прихиляв свого вуха.
14Посеред збору й громади я ледь-ледь не погруз у всяке зло!
15Пий же воду з власних посудин, — зі своїх криниць та джерел.
16Хай у тебе не розливаються води з твого джерела, хай течуть твої води через твої площі.
17Хай будуть вони лише твоїм володінням, і ніхто чужий хай не має частки з тобою.
18Джерело твоєї води нехай буде твоїм власним, — веселися з жінкою своєї молодості.
19Лань кохання і жереб’я твоєї ласки нехай гомонить з тобою; обраниця твоя нехай веде тебе і нехай перебуває з тобою повсякчас; огорнений її любов’ю, ти будеш щасливим.
20Не будь відкритий для чужої, не дозволяй рукам не твоєї обнімати себе.
21Адже дороги людини — перед Божими очима, — Він стежить за всіма її стежками.
22Беззаконня заарканює людину, — кожен в’яжеться путами власних гріхів.
23Такий помирає з неосвіченими, — він позбавлений повноти свого життя, — загинув через безумство.