1Людина, яка бажає відлучитися від друзів, шукає приводу, вона повсякчас буде в погорді.
2Той, кому бракує розуму, не має потреби в мудрості, оскільки він радше керується безумством.
3Як тільки безбожний зануриться в глибочінь зла, він нехтує всім, — і навідуються до нього непошана і зневага.
4Слово в серці людини — мов глибока вода; ріка і джерело життя вирують.
5Не добре бути в захопленні від безбожних, так само, як і несправедливо перекручувати правду на суді.
6Губи нерозумного доводять його до зла, його зухвалі уста накликають смерть.
7Уста нерозумного — це його погибель, а його губи — пастка для його душі.
8Ледачих гне додолу страх, а душі жінкоподібних чоловіків голодуватимуть.
9Хто себе не виправить у своїх справах, — той брат свого мучителя.
10Господнє Ім’я — у величі сили; тож праведні, які линуть до Нього, отримують велич.
11Маєток багатого — це укріплене місто, а велика його слава дає велику тінь.
12Перед знищенням стає гордим серце людини, а перед прославленням воно стає покірним.
13Коли хто відповідає, перш, ніж вислухає, — такому ганьба і сором.
14Розумний слуга гасить гнів людини. А хто підтримає малодушну людину?
15Серце розумного здобуває знання, і вуха мудрих шукають розуміння.
16Дарунок людини поширює її володіння і садовить її поряд з можновладцями.
17Праведний є власним обвинувачем у вступній промові на суді. Та нападає обвинувач — і сам стає оскарженим.
18Жереб кладе край незгоді й між володарями визначає границі.
19Коли братові допомагає брат, тоді він стає, як добре укріплене, високе місто, — сильний, наче збудований на міцному фундаменті царський палац.
20Плодами своїх уст людина наповнює своє черево, — плодами своїх губ вона насититься.
21Смерть і життя — у владі язика; ті, хто над ним панує, споживатимуть його плоди.
22Хто знайшов добру жінку, знайшов милість, і від Бога він отримав радість. Хто виганяє добру жінку, той викидає добро, а хто тримається перелюбниці, той безумний і безбожний.