1Першого місяця, другого року після того, як вони вийшли з Єгипетської землі, Господь звернувся до Мойсея в Синайській пустелі, говорячи:
2Скажи, нехай ізраїльські сини відзначать Пасху у визначений для неї час.
3Чотирнадцятого дня першого місяця, надвечір — проведеш її у визначений час. За її законом і за її правилами проведеш її.
4Тож Мойсей сказав ізраїльським синам відзначати Пасху,
5коли починався чотирнадцятий день місяця в Синайській пустелі, — і як Господь заповів Мойсеєві, так ізраїльські сини і зробили.
6І прийшли люди, які були нечисті через душу мертвої людини і не могли в той день відзначати Пасху, тож вони прийшли в той день до Мойсея і Аарона.
7І сказали ті люди йому: Ми нечисті через душу мертвої людини. Тож невже ми будемо позбавлені можливості принести дар Господу між ізраїльськими синами у визначений для цього час?
8А Мойсей сказав їм: Постійте тут, а я послухаю, яку вказівку дасть Господь стосовно вас.
9І тоді Господь звернувся до Мойсея, промовляючи:
10Скажи ізраїльським синам, говорячи: Кожна людина, яка стала нечистою через мертву душу іншої людини, чи є в далекій дорозі — серед вас чи серед ваших родин, також звершуватиме Пасху для Господа!
11Другого місяця, чотирнадцятого дня, надвечір вони відзначатимуть її, — з прісним хлібом і гіркими травами її їстимуть;
12нічого не залишать з неї до ранку, а кістки з неї не поламають. За законом про Пасху відзначатимуть її.
13А людина, яка буде чистою і не перебуватиме в далекій дорозі, і знехтує звершити Пасху, — буде винищена та душа з-поміж свого народу! Бо дару Господу не принесла в призначений для цього час, — за свій гріх одержить та людина!
14Якщо ж навідається до вас, у вашу землю, чужинець, то і він відзначатиме Пасху для Господа за законом Пасхи та за встановленим порядком, — так він її відзначатиме! Один закон буде у вас і для чужинця, і для місцевого мешканця землі.
15У той день, коли був поставлений намет, хмара покрила намет — дім свідчення. А ввечері була над наметом наче подоба вогню — до ранку.
16І так було постійно: хмара вкривала його вдень, а подоба вогню — вночі.
17І коли підіймалася хмара над наметом, тоді вирушали й ізраїльські сини. І на місці, де ставала хмара, там ставали табором і ізраїльські сини.
18Згідно із заповіддю Господа ставали табором ізраїльські сини і згідно із заповіддю Господа — підводилися. Усі дні, коли хмара отінювала намет, ізраїльські сини стояли табором.
19Коли ж хмара затримувалася над наметом багато днів, то ізраїльські сини дотримувалися Божого застереження і не вирушали.
20А бувало, що хмара отінювала намет кілька днів, то за Господнім словом ставали табором і за Господнім розпорядженням рушали.
21Бувало, що хмара залишалася лише від вечора до ранку, а вранці хмара підіймалася, тоді підводилися і вони; чи вдень, чи вночі, як тільки підіймалася хмара, то вирушали й вони.
22А коли місяцями й численними днями хмара його отінювала, то ізраїльські сини стояли табором, не вирушали.
23Бо за Господнім розпорядженням підіймалися і дотримувалися Господнього застереження, за Господнім розпорядженням — під керівництвом Мойсея.