1Сівши в човен, Він переплив назад і прийшов до Свого міста.
2І ось, принесли до Нього паралізованого, який лежав на носилках. Побачивши їхню віру, Ісус сказав паралізованому: Кріпися, сину! Прощаються тобі твої гріхи!
3Тут деякі з книжників заговорили між собою: Він Бога зневажає!
4А Ісус, знаючи їхні думки, сказав: Чому думаєте лукаве у ваших серцях?
5Що легше: сказати «прощаються твої гріхи», чи сказати «встань і ходи»?
6Та щоб ви знали, що Син Людський має на землі владу прощати гріхи. Тоді каже паралізованому: Встань, візьми свою постіль і йди додому!
7Підвівшись, [він узяв свої носилки і] пішов до своєї хати.
8А люди, побачивши це, налякалися і прославили Бога, Який дає таку владу людям.
9Відходячи звідти, Ісус запримітив чоловіка, який сидів на митниці і звався Матвієм, та й каже йому: Іди за Мною! Той підвівся і пішов слідом за Ним.
10І коли Він сидів при столі в домі, прийшло багато митників та грішників, і посідали вони з Ісусом та Його учнями.
11Побачивши це, фарисеї сказали Його учням: Чому це ваш Учитель їсть [і п’є] з митниками та грішниками?
12Він же, почувши, відповів: Не здорові потребують лікаря, а хворі.
13Ідіть же й навчіться, що то значить «хочу милосердя, а не жертви», адже Я прийшов закликати не праведних, а грішників [до покаяння].
14Тоді підходять до Нього учні Івана й кажуть: Чому ми й фарисеї багато постимо, а Твої учні не постять?
15А Ісус їм сказав: Чи можуть гості молодого сумувати, поки молодий з ними? Настануть дні, коли заберуть від них молодого, і тоді будуть постити.
16Адже ніхто не пришиває латки з нової тканини до старого одягу, тому що латка збіжиться на одязі, і діра стане ще більша.
17І не вливають нового вина до старих бурдюків, тому що бурдюки розірвуться — і вино розіллється, і бурдюки пропадуть, але вливають нове вино в нові бурдюки — і те й інше зберігається.
18Коли Він це казав їм, підійшов один начальник, вклонився і сказав Йому: Моя донька щойно померла; прийди й поклади на неї Свою руку, — і вона оживе.
19Тож Ісус та Його учні, вставши, пішли за ним.
20І ось жінка, яка нездужала на кровотечу дванадцять років, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу,
21бо говорила сама собі: Як тільки доторкнуся до Його одягу, стану здоровою.
22Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: Кріпися, дочко! Віра твоя тебе спасла. І жінка була оздоровлена тієї ж миті.
23Прийшовши до дому начальника і побачивши сопілкарів та натовп, який голосив, Ісус
24сказав: Відійдіть, бо дівчина не померла, а спить. Та з Нього почали глузувати.
25Коли ж натовп вигнали, Він увійшов, узяв її за руку, — і дівчина встала.
26Ця звістка розійшлася по всій тій землі.
27А як Ісус відходив звідти, за Ним пішло двоє сліпих, котрі голосно гукали: Помилуй нас, Сину Давидів!
28Коли ж увійшов Він до хати, сліпі підійшли до Нього. Ісус сказав їм: Чи ви вірите, що Я можу це зробити? Вони відповіли Йому: Так, Господи!
29Тоді Він доторкнувся до їхніх очей, промовивши: Нехай вам станеться за вашою вірою!
30І їхні очі відкрилися. Ісус суворо наказав їм: Глядіть, щоб ніхто не довідався!
31Вони ж, вийшовши, розголосили про Нього по всій тій землі.
32А як вони виходили, то привели до Нього німого чоловіка, біснуватого.
33Коли був вигнаний біс, німий заговорив. І здивувалися люди, перемовляючись: Ніколи не було такого в Ізраїлі.
34А фарисеї говорили: То князем бісівським виганяє Він бісів.
35Ісус обходив усі міста й села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства й зцілюючи всяку недугу і всяку хворобу [в народі].
36Побачивши ж юрби, Він змилосердився над ними, оскільки були втомлені та розпорошені, наче вівці, які не мають пастуха.
37Якось каже Ісус Своїм учням: Жнива великі, а женців мало.
38Тож благайте Господаря жнив, щоби послав робітників на Свої жнива.