1Вони перепливли на другий бік моря, до землі Гадаринської.
2А як Він вийшов із човна, зненацька перестрів Його біснуватий чоловік з гробниць.
3Жив він у тих гробницях, і ніхто не міг його скувати навіть ланцюгами,
4бо часто в’язали його путами й кайданами, та він розривав кайдани і нищив пута, і ніхто не міг його приборкати;
5і завжди, вночі та вдень, він перебував у гробницях і в горах, кричав і бився об каміння.
6Та коли він здалека побачив Ісуса, то прибіг і поклонився Йому.
7І, закричавши гучним голосом, каже: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!
8Оскільки Він говорив йому: Нечистий духу, вийди з людини!
9Ісус запитав його: Яке твоє ім’я? Той каже Йому: Легіон моє ім’я, — бо нас багато!
10І дуже благав Його, щоб не виганяв їх із цієї околиці.
11Паслося ж там на горі велике стадо свиней.
12І просили Його, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них увійшли ми!
13І Він дозволив їм. Тож повиходили нечисті духи, увійшли у свиней, і кинулося стадо — десь зо дві тисячі — з кручі в море та втопилося в морі.
14А ті, хто їх пас, втекли й сповістили в місті та в селах. І люди вийшли побачити, що сталося.
15І приходять до Ісуса, і бачать, що біснуватий — той, хто мав легіон, — сидить одягнений і при своєму розумі; і вони злякалися.
16Розповіли ж їм очевидці, що сталося з біснуватим, і про свиней.
17І почали благати Його покинути їхню околицю.
18І коли Він сідав у човен, то просив Його біснуватий, щоби бути з Ним.
19Та Він йому не дозволив, але сказав йому: Іди до свого дому, до своїх, і сповісти їм, що для тебе Господь зробив, як змилосердився над тобою!
20Тож пішов він, та й почав проповідувати в Десятимісті про те, що зробив для нього Ісус, і всі дивувалися.
21А як Ісус переплив човном знову на другий бік, зібрався великий натовп довкола Нього, і Він перебував біля моря.
22Прийшов один зі старших синагоги на ім’я Яір і, побачивши Його, упав Йому до ніг
23і дуже просив Його, кажучи: Донечка моя помирає. Прийди і поклади на неї руки, щоб видужала й жила!
24І Він пішов з ним. За Ним ішов великий натовп і тіснив Його.
25А жінка, яка страждала від кровотечі дванадцять років
26та багато натерпілася від численних лікарів, — витратила все своє майно й жодного полегшення не мала, але стало їй ще гірше, —
27почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулася до Його одягу.
28Вона говорила: Якщо лише доторкнуся до Його одягу, — одужаю!
29І враз припинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що видужала від хвороби.
30Тієї ж миті Ісус відчув у Собі, що сила вийшла з Нього. Обернувшись до натовпу, Він запитав: Хто доторкнувся до Мого одягу?
31А Його учні говорили Йому: Ти ж бачиш, що натовп Тебе тіснить, і запитуєш: Хто доторкнувся до Мене?
32І оглядався, щоби побачити ту, яка це зробила.
33А жінка злякалася і тремтіла, знаючи, що сталося з нею; прийшла і впала перед Ним, і сказала Йому всю правду.
34Він же промовив до неї: Дочко, віра твоя спасла тебе! Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги.
35Коли Він ще говорив, прийшли від старшого синагоги, та й сказали: Донька твоя померла, навіщо ще турбувати Вчителя?
36Ісус, почувши сказані слова, говорить старшому синагоги: Не бійся, тільки вір!
37І Він не дозволив, щоби з Ним хтось пішов, за винятком Петра, Якова та Івана — брата Якового.
38Вони прийшли в дім старшого синагоги, і Він побачив метушню та тих, які дуже плакали й голосили.
39Увійшовши, сказав їм: Чому ви метушитеся й плачете? Дитина не померла, а спить!
40І почали сміятися з Нього. Він же, випровадивши всіх, взяв батька й матір дитини та тих, хто був з Ним, і ввійшов туди, де лежала дитина.
41І, взявши дитину за руку, промовив до неї: Таліта кум, — що в перекладі означає: Дівчино, кажу тобі, встань!
42І вмить підвелася дівчина й почала ходити, бо мала дванадцять років. І жахнулися всі відразу від великого потрясіння.
43Та Він суворо наказав їм, щоб ніхто не довідався про це. І звелів дати їй поїсти.