1Рано-вранці первосвященики зі старшими, книжниками та всім синедріоном учинили раду; зв’язавши Ісуса, повели й передали Пилатові.
2І запитав Його Пилат: Ти — Цар юдеїв? А Він у відповідь мовив йому: Ти кажеш!
3А первосвященики дуже Його звинувачували.
4Пилат знову запитав Його, кажучи: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато Тебе звинувачують!
5Та Ісус більше нічого не відповідав, тож дивувався Пилат.
6На кожне свято він відпускав їм одного в’язня, за якого просили.
7Був же один, котрий звався Вараввою, ув’язнений з бунтівниками, які під час заколоту вчинили вбивство.
8Натовп підійшов і став просити, щоби поступив, як і завжди.
9Пилат у відповідь сказав їм: Чи хочете, щоб я відпустив вам Царя юдеїв?
10Тому що він знав, що через заздрощі первосвященики Його видали.
11Первосвященики ж підбурили юрбу, щоби краще відпустив їм Варавву.
12Пилат знову сказав їм у відповідь: То що хочете, щоб я вчинив з Тим, Якого ви називаєте Царем юдеїв?
13Вони ж знову закричали: Розіпни Його!
14А Пилат запитав їх: Тож яке зло вчинив Він? Та Вони ще сильніше закричали: Розіпни Його!
15І Пилат, бажаючи догодити людям, відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.
16Воїни повели Його до середини двору, тобто в преторій, і скликали весь підрозділ.
17Зодягли Його в багряницю, поклали на Нього сплетеного тернового вінка
18і почали вітати Його: Радій, Царю юдейський!
19Били Його по голові тростиною, плювали на Нього і, падаючи на коліна, поклонялися Йому.
20А коли наглумилися над Ним, скинули з Нього багряницю і зодягли в Його одяг. І повели, щоб розіп’яти Його.
21Примусили одного перехожого — Симона Киринейського, який повертався з поля, батька Олександра та Руфа, — взяти Його хреста.
22Привели Його на Голгофу, місце, що в перекладі означає Череповище.
23Давали Йому [пити] вино зі смирною, але Він не взяв.
24І розіп’яли Його, і розділили Його одяг, кидаючи жереб, хто що візьме.
25Була третя година, як розіп’яли Його.
26І написали Його провину так: Цар юдейський.
27З ним розіп’яли двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього.
28[Збулося Писання, що говорить: Його зараховано до злочинців].
29Перехожі лихословили Його, похитуючи своїми головами й кажучи: Овва, Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш!
30Спаси Себе Самого — зійди з хреста!
31Так само й первосвященики між собою говорили й глузували разом із книжниками: Інших спасав, а Себе не може спасти!
32Христос, Цар Ізраїлю, нехай зійде тепер з хреста, щоб ми побачили і повірили [в Нього]! Розп’яті з Ним також насміхалися з Нього.
33Коли настала шоста година, темрява оповила всю землю — до дев’ятої години.
34А о дев’ятій годині Ісус закричав гучним голосом: Елої, Елої, лама савахтані! Що означає в перекладі: Боже мій, Боже мій, чому ти Мене покинув?
35Деякі з тих, які там стояли, почувши те, казали: Дивися, кличе Іллю!
36А один, побігши, наповнив губку оцтом, прикріпив її до тростини і дав Йому пити, примовляючи: Чекайте, подивимося, чи прийде Ілля Його зняти!
37Ісус голосно скрикнув — і віддав духа.
38І завіса в храмі роздерлася надвоє — згори додолу.
39Сотник, який стояв напроти Нього, побачивши, як Він віддав духа, промовив: Справді, Ця Людина була Божим Сином!
40Були і жінки, які здалека дивилися: між ними — Марія Магдалина, Марія — мати Якова молодшого та Йосії і Соломія.
41Коли Він був у Галилеї, вони ходили за Ним і прислуговували Йому; і було багато інших, які прийшли з Ним до Єрусалима.
42Коли звечоріло, а була п’ятниця, яка є перед суботою, —
43прийшов Йосиф, котрий з Ариматеї, — шанований радник, який сам очікував Божого Царства, — і наважився піти до Пилата й просити тіло Ісуса.
44Пилат здивувався, що Він уже помер; викликавши сотника, запитав Його, чи давно помер?
45Довідавшись від сотника, дав тіло Йосифові.
46Той купив полотно, зняв Його тіло, обгорнув полотном і поклав Його до гробниці, яка була висічена в скелі, і до входу в гробницю привалив камінь.
47Марія Магдалина і Марія, Йосієва мати, дивилися, де Його поховали.