1А коли покликав дванадцятьох, то дав Він їм силу і владу над усіма бісами та оздоровляти від хвороб.
2І послав Він їх проповідувати Боже Царство й оздоровляти недужих.
3І сказав Він їм: Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ні двох одежин не майте.
4І в який лише дім увійдете, там залишайтеся й звідти відходьте.
5А як хто не прийме вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть пил з ваших ніг — на свідчення проти них.
6Розійшовшись, вони ходили по селах, звіщаючи Євангеліє та оздоровлюючи всюди.
7Ірод, тетрарх, почув про все, що сталося [через Нього], і бентежився, бо дехто казав, ніби це Іван устав із мертвих;
8інші — що це Ілля з’явився; ще інші — що воскрес один із давніх пророків.
9Тоді Ірод сказав: Іванові я відтяв голову; хто ж такий Оцей, про Кого я чую таке? І намагався побачити Його.
10Повернувшись, апостоли розповідали Йому, що вони зробили. Забравши їх, Він усамітнився [у відлюдному місці] біля міста, що зветься Витсаїда.
11Люди, довідавшись, пішли за Ним. І прийнявши їх, Він розповідав їм про Боже Царство й оздоровляв тих, котрі потребували оздоровлення.
12День уже почав згасати. Дванадцятеро, підійшовши, сказали Йому: Відпусти людей, щоби пішли і розійшлися по довколишніх селах та по хуторах і знайшли їжу, бо ми тут у безлюдному місці!
13А Він сказав їм: Дайте ви їм їсти! Вони відповіли: Немає в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба підемо та купимо їжу для всього цього народу.
14Було ж чоловіків десь близько п’яти тисяч. Та Він сказав Своїм учням: Розсадіть їх рядами по п’ятдесят!
15І зробили так, і розсадили всіх.
16Узявши п’ять хлібів та дві риби, Він звернув погляд до неба, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоби поклали перед людьми.
17І вони поїли, і наситилися всі, а із залишених кусків назбирали дванадцять кошиків.
18І сталося, коли Він молився на самоті й з Ним були учні, Він запитав їх, кажучи: За кого Мене вважають люди?
19Вони у відповідь сказали: Деякі — за Івана Хрестителя, інші — за Іллю, а ще інші — за одного з давніх пророків, який воскрес.
20Він же запитав їх: А ви за кого Мене вважаєте? Петро ж у відповідь сказав: За Христа Божого!
21Та Він, заборонивши їм, наказав нікому не розповідати цього,
22пояснивши, що Син Людський має багато постраждати, і буде відкинений старшими, первосвящениками й книжниками, і буде вбитий, і воскресне третього дня.
23А до всіх Він промовив: Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, бере свій хрест щоденно й іде слідом за Мною.
24Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той спасе її.
25Адже що з того скористає людина, коли придбає весь світ, а погубить або знищить саму себе?
26Бо хто посоромиться Мене й Моїх слів, того Людський Син посоромиться, коли прийде у Своїй славі, у славі Свого Отця і святих ангелів.
27Запевняю вас, що деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Божого Царства!
28Через вісім днів після цих слів Він узяв Петра, Івана і Якова та піднявся на гору помолитися.
29І сталося, що під час молитви вигляд Його обличчя змінився, а Його одяг став білим та блискучим.
30І ось, два мужі розмовляли з Ним: були то Мойсей та Ілля,
31котрі з’явилися у славі й говорили про відхід Його, який мав статися в Єрусалимі.
32Петро й інші були зморені сном, а прокинувшись, побачили Його славу та обох мужів, які стояли з Ним.
33І сталося, коли відходили ті від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути! Поставимо три намети: один Тобі, один Мойсеєві, один Іллі! Він не знав, що говорить.
34Коли він ще говорив, з’явилася хмара й оповила їх; вони ж злякалися, як ті увійшли в хмару.
35І почувся голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Вибраний — Його слухайтеся!
36Коли залунав цей голос, Ісус залишився Сам. А вони мовчали й нікому в ті дні нічого не розповідали про те, що побачили.
37Сталося наступного дня, як зійшли вони з гори, зустрів Його великий натовп.
38І ось чоловік з натовпу закричав, гукаючи: Учителю, благаю Тебе зглянутись на мого сина, бо одинак він у мене!
39А ото дух хапає його, він раптово кричить, кидається з піною. І, вимучивши його, насилу відходить від нього;
40благав я учнів Твоїх, щоб вигнали його, але не змогли!
41У відповідь Ісус сказав: О, роде невірний і розбещений, доки Я буду з вами й терпітиму вас? Приведи сюди свого сина!
42Коли він ще йшов, кинув його і затряс ним біс. Та Ісус пригрозив нечистому духові, оздоровив дитину і віддав батькові.
43І всі дивувалися з величі Божої. Коли ще всі захоплювалися тим, що робив Ісус, Він сказав Своїм учням:
44Вкладіть до своїх вух такі слова: Людський Син має бути переданий у руки людей!
45Вони не розуміли цього, бо були закритими ці слова, щоби збагнути їх. Та боялися запитати Його про ці слова.
46І спало їм на думку: Хто з них був би найбільший?
47А Ісус, знаючи задум їхнього серця, взяв дитину, поставив її коло Себе
48і сказав їм: Хто прийме цю дитину в Моє Ім’я, той і Мене приймає, а як хто Мене прийме, той приймає Того, Хто Мене послав, бо хто найменший між вами, той великий!
49У відповідь Іван сказав: Наставнику, бачили ми одного, хто Твоїм Ім’ям виганяв бісів, а ми забороняли йому, бо він не ходить з нами.
50Та Ісус сказав йому: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!
51І сталося, що коли наближалися дні Його відходу, Він твердо постановив іти в Єрусалим.
52І Він послав вісників перед Собою. І, вирушивши, вони прибули до самарійського села, щоби приготувати Йому ночівлю.
53А ті не прийняли Його, бо Він ішов до Єрусалима.
54І, побачивши це, учні Яків та Іван сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і знищив їх [так, як зробив Ілля]?
55Та, повернувшись до них, Він заборонив їм [і сказав: Не знаєте, якого ви духа, адже Людський Син прийшов не губити людські душі, а спасати їх ].
56І Він пішов до іншого села.
57А в дорозі, коли вони йшли, один сказав Йому: Я піду за Тобою, куди тільки Ти підеш, [Господи]!
58Та Ісус відповів йому: Лисиці мають нори, а птахи небесні — гнізда; Син же Людський не має де й голови прихилити.
59До іншого Він промовив: Іди за мною. А той відповів: Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька.
60Та Він сказав йому: Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди та сповіщай Боже Царство!
61А інший сказав: Я піду за Тобою, Господи, але спочатку дозволь мені попрощатися з домашніми.
62Ісус же відповів йому: Жодний з тих, хто поклав руку на плуг і озирається назад, не годиться для Божого Царства.