1І сталося одного дня, коли навчав Він народ у храмі й благовістив, то прийшли первосвященики та книжники зі старшими
2і промовили до Нього, запитуючи: Скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?
3У відповідь Він сказав їм: Запитаю вас і Я [одну] річ; скажіть Мені:
4хрещення Івана було з неба чи від людей?
5Вони міркували собі, кажучи: Коли скажемо: З неба, — відкаже: Чому ж ви не повірили йому?
6Якщо ж скажемо: Від людей, — увесь народ поб’є нас камінням, бо впевнений, що Іван — пророк.
7І вони відповіли, що не знають звідкіля.
8А Ісус сказав їм: То і Я не скажу вам, якою владою це роблю!
9І почав Він розповідати людям таку притчу: Один чоловік насадив виноградник, віддав його робітникам, та й відбув на довгий час.
10У певну пору послав до робітників раба, щоби дали йому з врожаю виноградника, а робітники, побивши його, відіслали ні з чим.
11І знову послав другого раба; вони й того побили, зневажили, та й відіслали ні з чим.
12І знову послав — третього; вони й цього, завдавши йому ран, вигнали.
13Сказав тоді господар виноградника: Що маю робити? Пошлю свого улюбленого сина, — може, [побачивши] його, посоромляться?
14Угледівши його, робітники міркували собі, кажучи: Це ж спадкоємець! Убиймо його, щоби спадщина стала наша!
15І, викинувши його геть з виноградника, вбили. Що ж зробить їм господар виноградника?
16Прийде й вигубить цих робітників та віддасть виноградника іншим! Почувши, вони сказали: Хай так не буде!
17Він же, поглянувши на них, сказав: Що означає написане: Камінь, який відкинули будівничі, цей став наріжним?
18Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється, [а] на кого він сам упаде, того розчавить.
19Саме в той час хотіли первосвященики та книжники накласти руки на Нього, бо зрозуміли, що цю притчу Він сказав проти них, та побоялися народу.
20Стежачи, вони послали підглядачів, які видавали себе за праведних, щоби спіймати Його на слові та видати Його урядові й владі намісника.
21Тож вони запитали Його, кажучи: Учителю, знаємо, що правильно говориш і навчаєш, не дивишся на обличчя, але по правді наставляєш на Божу дорогу.
22Чи належить нам давати данину кесареві, чи ні?
23Зрозумівши їхню підступність, Він сказав їм: [Чому Мене спокушаєте?]
24Покажіть Мені динарій. Чий там образ і напис? [У відповідь] вони сказали: Кесаря.
25А Він відказав їм: Тож кесареве віддайте кесареві, а Боже — Богові!
26І не могли піймати Його на слові перед народом, і здивувавшись Його відповіддю, вони замовкли.
27Підійшли деякі з садукеїв, які стверджували, що немає воскресіння, та й запитали Його,
28кажучи: Учителю, Мойсей записав нам, що якби у когось помер брат, котрий має дружину, і помер бездітний, то нехай його брат візьме її за дружину та відновить потомство для свого брата.
29Отже, було сім братів. Перший, узявши дружину, помер бездітним.
30І другий, [узявши дружину, також помер бездітним].
31І третій узяв, — і так само всі семеро; жодний не залишив дітей, усі померли.
32Останньою померла й жінка.
33У воскресінні котрому з них вона буде дружиною? Бо ж семеро мали її за дружину.
34Ісус же [у відповідь] сказав їм: Сини цього віку женяться і виходять заміж,
35а ті, які будуть гідні досягнути того віку й воскреснуть з мертвих, не женяться і не виходять заміж,
36адже вони більше вмерти не можуть, оскільки є рівні ангелам, є Божими синами, будучи синами воскресіння.
37А що мертві встають, то й Мойсей показав біля куща, коли назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.
38Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі для Нього живуть!
39У відповідь деякі з книжників сказали: Учителю, добре Ти сказав!
40Тож більше не наважувалися Його ні про що запитувати.
41А Він промовив до них: Як же це кажуть, що Христос є сином Давида?
42Таж сам Давид говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь до мого Господа: Сядь праворуч Мене,
43поки не покладу ворогів Твоїх підніжком для Твоїх ніг!
44Отже, Давид називає Його Господом, як же Він йому син?
45Коли весь народ слухав, Він казав Своїм учням:
46Стережіться книжників, які бажають ходити в шатах і люблять вітання на майданах та перші місця в синагогах і перші місця на гостинах,
47які поїдають доми вдовиць і напоказ довго моляться; вони приймуть дуже тяжкий осуд!