1Коли довкола них зібралися тисячі людей, які аж напирали одне на одного, Він почав говорити насамперед Своїм учням: Стережіться закваски фарисейської, якою є лицемірство.
2Адже немає нічого прихованого, що не відкрилося б, ані таємного, яке не стало б явним.
3Тому все, що сказали ви в темряві, — при світлі почується; що на вухо прошепотіли ви в кімнатах, — буде проголошено з дахів.
4Кажу вам, друзям Моїм: не бійтеся тих, хто вбиває тіло, а після цього не можуть більше нічого зробити.
5Скажу вам, кого боятися: бійтеся того, хто має владу, вбивши, ще й у геєну вкинути. Так, кажу вам: того бійтеся!
6Чи не п’ять горобців продають за два асарії? І жодний з них не забутий перед Богом.
7Адже навіть волосся на вашій голові все полічене. Не бійтеся: ви кращі за багатьох горобців.
8Кажу вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, Син Людський визнає перед Божими ангелами,
9а хто відрікся від Мене перед людьми, від того Він відречеться перед Божими ангелами.
10Кожному, хто скаже слово проти Людського Сина, проститься, а тому, хто зневажить Святого Духа, не проститься.
11Коли приведуть вас до синагог, до правителів, до влади, — не журіться, що або як треба відповідати, чи що сказати,
12бо Святий Дух саме в ту мить навчить вас, що треба сказати.
13Озвався до Нього хтось із натовпу: Учителю, скажи моєму братові, щоб він поділився зі мною спадщиною!
14Та Він відповів йому: Чоловіче, хто Мене поставив суддею або розподілювачем над вами?
15І промовив ще до них: Глядіть і стережіться всякої зажерливості, бо не від надміру багатства залежить життя людини!
16І Він розповів їм притчу, кажучи: В одного багатого чоловіка рясно вродила нива.
17Тож думав він, говорячи сам до себе: Що робити, коли не маю куди зібрати врожаю?
18І сказав: Зроблю так: розвалю свої клуні, збудую більші, зберу туди все [моє] збіжжя та моє добро
19і скажу своїй душі: Душе, маєш вдосталь добра, зібраного на багато років: спочивай, їж, пий, веселися…
20А Бог до нього промовив: Нерозумний, цієї ночі душу твою зажадають від тебе! А те, що ти приготував, кому воно буде?
21Так буває з тим, хто збирає для себе, але не багатіє для Бога.
22Своїм же учням Він додав: Тому кажу вам: не журіться про душу, що будете їсти, ні про тіло, у що одягнетеся.
23Бо душа є більша від їжі, а тіло — від одягу.
24Дивіться на ворон, які не сіють, не жнуть, не мають ні комори, ні клуні, а Бог годує їх. Наскільки ж більше за птахів ви варті!
25Хто з вас, журячись, зможе додати до свого росту хоч [один] лікоть?
26Якщо ви навіть такого найменшого не можете, то чому про інше журитеся?
27Дивіться на лілії, як вони ростуть: не прядуть і не тчуть. Але скажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них.
28І якщо траву, яка нині на полі, а завтра вкидають до печі, Бог отак одягає, то наскільки більше одягне вас, маловіри?
29І не шукайте, що будете їсти й пити, і не журіться.
30Цього всього прагнуть народи світу; ваш же Отець знає, що цього і ви потребуєте.
31Але шукайте Царства Його, а це все вам додасться.
32Не бійся, мале стадо, бо вподобав ваш Отець дати вам Царство.
33Продайте ваші маєтки, роздайте милостиню, зробіть собі гаманці, які не старіють, — невичерпний скарб на небесах, де злодій не підкрадається, де міль не точить,
34адже де є скарб ваш, там буде й ваше серце.
35Хай будуть підперезані ваші стегна і хай горять ваші світильники.
36Тож будьте подібні до людей, які очікують свого пана, коли той повернеться з весілля; як прийде він і постукає, то відразу ж відчинять йому.
37Блаженні ті раби, пан яких, прийшовши, застане їх на сторожі; запевняю вас, що підпережеться, посадить їх і, підійшовши, буде служити їм.
38І якщо прийде і в другу, і в третю сторожу, і знайде їх так само, то блаженні вони.
39Знайте, що якби господар знав, о котрій годині підкрадеться злодій, то [пильнував би і] не дав би вдертися до своєї хати.
40Тож і ви будьте готові, бо саме тієї години, у котру не сподіваєтеся, прийде Син Людський!
41Озвався Петро: Господи, чи цю притчу розповідаєш лише нам, чи всім?
42А Господь сказав: Хто є вірним, мудрим управителем, якого пан поставив над своєю челяддю, щоби давав своєчасно мірку пшениці?
43Блаженний той раб, якого пан, коли прийде, знайде, що чинить так.
44Правду кажу вам, що такого над усім своїм володінням він поставить.
45Якщо ж скаже раб той собі в серці: Затримується мій пан прийти! — і почне бити слуг та служниць, їсти, пити й упиватися,
46то прийде пан того раба в день, в який не сподівається, і в годину, котрої не знає, і розітне його навпіл, і визначить йому долю разом з невірними.
47Той же раб, який знав волю свого пана, але не приготувався і не вчинив згідно з його волею, буде тяжко битий;
48той же, який не знав, але зробив щось гідне покарання, буде мало битий. У кожного, кому дано багато, від того будуть і багато вимагати; і кому багато довірено, від того і вимагатимуть більше.
49Я прийшов вогонь кинути на землю; і як же Я прагну, щоб він уже розгорівся!
50Я маю хреститися хрещенням; і як важко Мені, поки звершиться!
51Чи думаєте, що Я прийшов мир принести на землю? Ні, кажу вам, — поділ!
52Бо відтепер будуть п’ятеро в одному домі поділені: троє проти двох і двоє проти трьох.
53Розділиться батько із сином і син з батьком; мати — з дочкою, а дочка — з матір’ю; свекруха — зі своєю невісткою, а невістка — зі [своєю] свекрухою.
54Говорив Він і до натовпу: Коли ви побачите хмару, яка надходить із заходу, одразу кажете, що насувається дощ, — і стається так.
55А коли вітер південний віє, кажете, що буде спека, — і збувається.
56Лицеміри, вигляд землі й неба ви вмієте розпізнавати, чому ж ви не вмієте розпізнати часу цього?
57Чому самі від себе не судите, що є справедливе?
58Коли ти йдеш зі своїм обвинувачем до правителя, то доклади в дорозі зусиль звільнитися від нього, щоби часом він не притягнув тебе до судді, а суддя не видав тебе судовому виконавцеві, а виконавець не вкинув тебе до в’язниці.
59Кажу тобі, що не вийдеш звідти, доки не віддаси останньої лепти.