1А ось закон про барана [жертви] за переступ. Це є святе святих.
2Барана [жертви за] переступ мають зарізати на місці, де ріжуть жертву всепалення, перед Господом, і нехай священик виллє його кров довкола до підніжжя жертовника.
3Відтак нехай він принесе з нього весь його жир і задню частину, весь жир, який покриває нутрощі, і весь жир, що на нутрощах,
4обидві нирки й жир, що на них, над стегнами, і сальник, що над печінкою, — нехай відділить їх разом із нирками.
5І нехай священик принесе їх на жертовник як [вогняне] приношення Господу. Це є [жертва] за переступ.
6Споживати його може будь-хто чоловічої статі з-поміж священиків. Його мають спожити на святому місці. Це є святе святих.
7Як [жертва] за гріх — так і [жертва за] переступ, — закон для них один: вона буде священикові, який звершуватиме нею викуплення.
8І коли священик приносить всепалення від якогось чоловіка, то шкура жертви всепалення, яку він приносить, також буде йому.
9І кожна [хлібна] жертва, яка буде приготована в печі, і кожна, яка буде приготована на вогнищі або на сковороді, також буде священикові, який її приносить.
10А кожна [хлібна] жертва, приготована на олії чи не приготована, буде всім Аароновим синам, кожному порівну.
11Ось закон про жертву спасіння, яку будуть приносити Господу.
12Якщо хтось приноситиме її на похвалу, то нехай з жертвою хвали принесе хліби з питльованого борошна, приготовані на олії, чи прісні коржі, змащені олією, чи питльоване борошно, замішене на олії.
13Ці свої дари з жертвою хвали за спасіння нехай він приносить разом із заквашеними хлібами.
14І нехай принесе якусь частину з усіх своїх дарів у [жертву] відділення Господу: це буде священикові, який виливає на жертовник кров [жертви] спасіння.
15А м’ясо жертви хвали за спасіння буде йому. Нехай воно буде спожите в той же день, в який буде принесене, нехай не залишають нічого з нього до ранку.
16А якщо він жертвуватиме свій дар як обітну або як добровільну [жертву], то нехай воно споживається того дня, коли він принесе свою жертву, і наступного.
17А те, що залишиться з м’яса жертви аж до третього дня, нехай буде спалене у вогні.
18Якщо ж він таки з’їсть щось із м’яса на третій день, то воно не буде прийняте від нього — від того, хто його приносить — і не буде йому зараховане. Це — осквернення. І душа, яка з’їсть щось із нього, — візьме на себе гріх.
19М’ясо, яке доторкнеться до будь-чого нечистого, не може споживатися, воно має бути спалене у вогні. Не осквернене м’ясо може їсти кожен, хто чистий.
20Душа ж, яка споживе м’яса жертви спасіння, яке є Господнім, тим часом як її нечистота — на ній, — та душа пропаде зі свого народу.
21Якщо якась душа доторкнеться до будь-якої нечистої речі чи то з нечистоти людини, чи то нечистих чотириногих, чи то будь-якої нечистої гидоти, і споживе м’яса жертви спасіння, яке є Господнім, то та душа пропаде зі свого народу.
22Господь промовив до Мойсея, кажучи:
23Промов до ізраїльських синів, кажучи: Не споживайте жодного жиру ні з великої худоби, ні з овець чи кіз.
24Жир із мертвечини та зі здобичі хижака може використовуватися для будь-якої справи, та в їжу хай не вживається.
25Кожний, хто споживе жир із тварин, з яких принесе [вогняне] приношення Господу, — та душа пропаде зі свого народу.
26Не споживайте жодної крові в усіх ваших поселеннях ні з птахів, ні з тварин.
27Кожна душа, яка споживе кров, — та душа пропаде зі свого народу.
28Господь промовив до Мойсея, кажучи:
29Промовиш до ізраїльських синів, кажучи: Хто приносить Господу жертву спасіння, нехай принесе з цієї жертви спасіння свій дар Господу.
30Нехай його власні руки принесуть як [вогняні] приношення Господу жир, що на грудинці, і сальник печінки; нехай принесе їх, щоб покласти як дар перед Господом.
31Священик принесе жир на жертовник, а грудинка буде Ааронові та його синам.
32А як [жертву] відділення з ваших жертв спасіння віддасте священикові праву лопатку.
33Хто з Ааронових синів приноситиме кров [жертви] спасіння та жир, — тому буде як частка права лопатка,
34оскільки Я взяв в ізраїльських синів, із ваших жертв спасіння, грудинку [жертви] покладання та лопатку [жертви] відділення й віддав їх священикові Ааронові та його синам як вічну, встановлену законом частку від ізраїльських синів.
35Це — помазання Аарона та помазання його синів, частка з Господніх [вогняних] приношень, виділена їм у день, коли їх було приведено здійснювати священицьке служіння Господу,
36як Господь звелів того дня, коли помазав їх, віддати їм від ізраїльських синів. Це — вічний закон для їхніх поколінь.
37Такий закон про всепалення, про [хлібну] жертву, про [жертву] за гріх, про [жертву за] переступ, про посвячення і про жертву спасіння,
38як Господь заповів Мойсеєві на Синайській горі того дня, коли заповів ізраїльським синам в Синайській пустелі приносити свої дари перед Господа.