1І пішов Авімелех, син Єроваала, у Сікіми, до братів своєї матері, і звернувся до них і до всієї родини дому своєї матері, говорячи:
2Скажіть же до вух сікімських мужів: Що є краще? Щоб володіли вами сімдесят мужів — усі сини Єроваала, чи щоб володів вами один муж? І пригадайте, що я є вашим тілом і вашою кістю.
3І заговорили брати його матері про нього до вух усіх сікімських братів усі ці слова, і звернули їхні серця за Авімелехом, бо сказали: Він є нашим братом!
4І дали йому сімдесят срібняків з дому Ваала-завіту, і Авімелех найняв за них мужів пустих і страшних, і пішли за ним.
5І він увійшов у дім свого батька в Ефраті та повбивав своїх братів, синів Єроваала, сімдесятьох мужів, на одному камені. І залишився тільки Йоатам, найменший син Єроваала, оскільки заховався.
6І зібралися всі мужі Сікімів і весь дім Мааллона, пішли і біля Дуба бунту в Сікімах настановили Авімелеха царем.
7Про це сповістили Йоатамові, і він пішов і став на верхів’ї гори Ґарізін, підняв свій голос і закликав, волаючи до них: Послухайте мене, мужі Сікімів, і нехай вас послухає Бог.
8Вирішили дерева піти й помазати собі царя і сказали оливковому дереву: Царюй над нами!
9І сказало їм оливкове дерево: Залишивши мою поживність, яку в мені прославили Бог і люди, піду панувати над деревами?
10І сказали дерева фіговому дереву: Іди, царюй над нами!
11І відповіла їм смоківниця: Залишивши мою солодкість і мій добрий плід, піду панувати над деревами?
12І звернулися дерева до виноградної лози: Іди, царюй над нами!
13І сказала їм виноградна лоза: Залишивши моє вино, людську веселість, що від Бога, піду панувати над деревами?
14І промовили дерева до тернини: Підіймися, ти, і царюй над нами!
15А тернина запитала в дерев: Чи справді ви помазуєте мене на царя над вами? Давайте, довіртеся моєму захисту! Якщо ж ні, нехай вийде вогонь з тернини і пожере ліванські кедри!
16А тепер, якщо по правді й в досконалості вчинили ви і поставили Авімелеха, і якщо добре вчинили ви з Єроваалом і з його домом, і якщо за віддачею його рук учинили ви йому,
17коли воював мій батько за вас і покладав свою душу за вашу, і вирвав вас з руки Мадіяма,
18а ви сьогодні повстали проти дому мого батька і вбили його синів — сімдесят мужів на одному камені, і поставили царем над мужами Сікімів Авімелеха, сина його рабині, бо він є вашим братом!
19Якщо ж по правді й в досконалості вчинили ви з Єроваалом і його домом у цей день, то будьте благословенні ви і радійте Авімелехом, і нехай радіє і він вами!
20Якщо ж ні, нехай вийде вогонь з Авімелеха і нехай пожере мужів Сікімів і дім Мааллона! А якщо ні, то нехай вийде вогонь від мужів Сікімів і з дому Мааллона і пожере Авімелеха!
21Йоатам утік і попрямував дорогою, побіг до Рари і поселився там від обличчя Авімелеха, свого брата.
22І панував Авімелех над Ізраїлем три роки.
23Та Бог послав злого духа між Авімелехом і між мужами Сікімів, і мужі Сікімів відкинули дім Авімелеха,
24щоб навести несправедливість, учинену сімдесятьом синам Єроваала, і покласти їхню кров на їхнього брата Авімелеха, який убив їх, і на мужів Сікімів, котрі зміцняли його руки, коли він убивав своїх братів.
25І мужі Сікімів зробили на нього засідку на верхів’ях гір, і грабували всіх, хто проходив дорогою повз них. І про це сповістили Авімелехові.
26У Сікіми прийшов Ґаал, син Аведа, і його брати, і мужі Сікімів понадіялися на нього.
27Вони пішли в поле, збирали свій виноград і вичавлювали, зробили забаву і ввійшли в дім їхнього бога, їли, пили і проклинали Авімелеха.
28І Ґаал, син Аведа, сказав: Хто такий Авімелех, ким є син Сихема, що служитимемо йому? Хіба не цей син Єроваала і його раб Зевул, його підглядач, з мужами Еммора, батька Сихема? Тож чому ми служитимемо йому?
29І хто дасть цей народ у мою руку? Усуну Авімелеха і скажу Авімелехові: Помнож твоє військо і виступи!
30А Зевул, начальник міста, почув слова Ґаала, сина Аведа, і запалав гнівом.
31Він послав послів до Авімелеха з дарами, кажучи: Ось Ґаал, син Аведа, і його брати прийшли до Сікімів, і вони бунтують місто проти тебе;
32тепер же встань уночі, ти і народ, який з тобою, і зроби засідку в полі,
33і буде вранці, коли сходить сонце, піднімешся і витягнешся в напрямку до міста, і ось він і народ, який з ним, вийдуть на тебе, і ти вчиниш з ним так, як тільки спроможеться твоя рука.
34Тож Авімелех і весь народ, який з ним, піднялися вночі і зробили засідку під Сікімами на чотирьох кінцях.
35І сталося вранці, вийшов Ґаал, син Аведа, і став біля входу в браму міста, а Авімелех і народ, що з ним, піднявся із засідок.
36І побачив Ґаал, син Аведа, народ і сказав Зевулові: Ось народ, який сходить з верхівок гір! А Зевул сказав йому: Тінь гір ти вважаєш за людей.
37І продовжив ще Ґаал говорити, кажучи: Ось народ, який сходить від моря, яке є посеред землі, одна частина йде з дороги Лісу видючих.
38І сказав йому Завул: Де тепер є твої уста, що говорять: Хто такий Авімелех, що служитимемо йому? Хіба ось це не народ, який ти зневажив? Вийди тепер і воюй з ним!
39І вийшов Ґаал з-перед обличчя сікімських мужів, і воював проти Авімелеха.
40Авімелех прогнав його, і він утік з-перед його обличчя. І полягло багато вбитих — аж до брам міста.
41І поселився Авімелех в Арімі. А Зевул вигнав Ґаала і його братів, щоб не жили в Сікімах.
42І сталося вранці, вийшов народ на рівнину, і про це сповістили Авімелехові.
43Тож він узяв людей, розділив їх на три частини і зробив проти нього засідку. Він спостерігав, і ось народ вийшов із міста, тож він піднявся на них і розгромив їх.
44Авімелех і частини, які з ним, вишикувалися і стали біля брам міста, а дві частини кинулися на всіх, які в полі, і він винищив їх.
45Авімелех воював проти міста весь той день, і він узяв місто, народ, який в ньому, він вигубив, а місто знищив і посіяв його сіллю.
46І почули про це всі мужі сікімської башти, і ввійшли в укріплення дому Ваала-завіту.
47А Авімелехові сповістили, що всі мужі сікімської башти зібралися.
48І пішов Авімелех до гори Селмон, він і весь народ, який з ним, і взяв Авімелех сокиру у свою руку, нарубав в’язку дров, узяв її, поклав на свою спину і сказав народові, який з ним: Коли бачите, що я чиню, то швидко чиніть так, як я.
49І кожний з них нарубав в’язку, понесли і пішли за Авімелехом, поклали під укріпленням і спалили ними укріплення вогнем. І померли всі мужі сікімської башти, приблизно тисячу чоловіків і жінок.
50І пішов Авімелех до Тевеси, взяв її в облогу і захопив її.
51А посеред міста була сильна башта, і туди втекли всі чоловіки та жінки, і всі старійшини міста. Вони закрили за собою вхід і вийшли на дах башти.
52Авімелех підійшов до башти, і вони воювали проти неї. І наблизився Авімелех до брами башти, щоб спалити її вогнем.
53А одна жінка скинула жорновий камінь на голову Авімелеха і проломила його череп.
54І він закричав швидко до слуги, який носить його зброю, і сказав йому: Витягни свій меч і вбий мене, щоби часом не сказали: Жінка його вбила! І слуга Авімелеха прошив його мечем, і Авімелех помер.
55І побачили ізраїльські мужі, що помер Авімелех, і кожний пішов до своєї місцевості.
56Тож Бог повернув зло Авімелеха, яке він учинив своєму батькові, що вбив сімдесятьох своїх братів.
57І все зло мужів Сікімів Бог повернув на їхню голову, і відступило від них прокляття Йоатама, сина Єроваала.