1Зібралися сини Єфрема і пішли до Сефіна, і звернулися до Єфти: Як це, що ти пішов воювати із синами Аммона, а нас не закликав іти з тобою? Ми спалимо твій дім вогнем!
2А Єфта відповів їм: Чоловіком-оборонцем був я і мій народ, а сини Аммона дуже наглумилися наді мною. І закликав я до вас, та ви не врятували мене з їхньої руки.
3І побачив я, що не було спасителя, і поклав я мою душу у свою руку, і пішов на синів Аммона, і Господь передав їх у мою руку. Навіщо ж прийшли ви до мене в цей день воювати зі мною?
4І Єфта зібрав усіх ґалаадських мужів, і воював з Єфремом. І ґалаадські мужі побили Єфрема. Вони вбивали втікачів, бо казали: Ви, які врятувалися, — з Єфрема (Ґалаад посеред Єфрема і посеред Манасії).
5І ґалаадські мужі захопили переходи єфремської частини Йордану, і було, коли говорили ті, які врятувалися з Єфрема: Ми хочемо перейти! — то ґалаадські мужі їх запитували: Хіба ви не з Єфрема? А ті казали: Ми не є!
6І тоді їм говорили: Скажіть: Завіт! Однак вони не могли так вимовити. Тож їх хапали, і вбивали їх на переходах Йордану; і полягло в той час з Єфрема сорок дві тисячі.
7Єфта судив Ізраїль шість років. І помер Єфта, ґалаадець, і похований був у своєму місті Ґалааді.
8Після нього Ізраїль судив Есевон з Вифлеєму.
9У нього було тридцять синів і тридцять дочок, яких віддав за межі міста, і тридцять жінок ввів своїм синам з-за міста. Він судив Ізраїль сім років.
10І помер Есевон, і був похований у Вифлеємі.
11А після нього Ізраїль судив завулонець Елон. І він судив Ізраїль десять років.
12Помер завулонець Елон, і поховали його в Елімі, у землі Завулона.
13А після нього судив Ізраїль Лавдон, син Селлима, фраатонійця.
14У нього було сорок синів і тридцять синів його синів, які сиділи на сімдесятьох ослах. І він судив Ізраїль вісім років.
15І помер Лавдон, син Селлима, фраатонієць, і був похований у Фраатоні, у землі Єфрема, на горі Ланака.