1А коли почули аморейські царі, які на другому березі Йордану, ті, які в горах, ті, які на рівнині, ті, які по всьому узбережжі Великого моря, і ті, які в Антиливані (хети, аморейці, ґерґесейці, ханаанці, ферезейці, евейці та євусейці)
2то зібралися разом, щоб воювати проти Ісуса й Ізраїля — одночасно всі. Тоді Ісус збудував на горі Ґевал жертовник Господу, Богові Ізраїля, як і заповів Мойсей, Господній слуга, ізраїльським синам, як записано в законі Мойсея, — жертовник з нетесаного каміння, до яких не прикладали залізного знаряддя. І приніс там всепалення Господу та жертву спасіння. І написав Ісус на каменях второзаконня, закон Мойсея, який записав перед ізраїльськими синами. Весь Ізраїль, їхні старійшини, судді і їхні писарі переходили сюди і туди перед ковчегом, а священики і левіти взяли ковчег Господнього завіту ( а тим часом половина народу, і чужинець, і місцевий житель, була поблизу гори Ґарізін, а половина — неподалік гори Ґевал, як і заповів Мойсей, Господній слуга) щоби спочатку благословити народ. І таким чином після цього Ісус прочитав усі слова цього закону, благословення і прокляття, згідно з усім написаним у законі Мойсея. Не було слова з усього, що заповів Мойсей Ісусові, чого б не прочитав Ісус до вух усього зібрання ізраїльських синів — чоловікам, жінкам, дітям і чужинцям, які приєдналися до Ізраїля.
3А ті, хто жив у Ґаваоні, почули все, що вчинив Господь з Єрихоном і Ґаєм.
4Тож і вони вчинили хитро: пішовши, заготовили їжу і підготувалися, і, взявши старі мішки на своїх ослів, старі міхи вина і подерті онучі,
5середина ж їхнього взуття, їхні сандалі — старі й сходжені на їхніх ногах, їхній особистий верхній одяг — старий, їхній заготовлений хліб — сухий, запліснявілий і поїдений.
6І вони прийшли до Ісуса, в ізраїльський табір, до Ґалґалу, і промовили до Ісуса й Ізраїля: Ми прийшли з далекої землі, тепер складіть з нами завіт!
7Та ізраїльські сини запитали в хоррейця: Може ти посеред мене живеш, тож як складу я з тобою завіт?
8Вони ж сказали Ісусові: Ми — твої слуги! А Ісус запитав їх: Звідки ви, і звідки ви прибули?
9А ті відповіли: З дуже далекої землі прийшли твої слуги в Ім’я Господа, Бога твого. Оскільки ми почули Ім’я Його і те, що Він зробив у Єгипті,
10і те, що Він учинив аморейським царям, які були на другому боці Йордану, — Сеонові, цареві Есевону, і Оґові, цареві Васану, який жив у Астароті та в Едраїні.
11І, почувши про це, наші старійшини і всі, хто живе на нашій землі, звернулися до нас, говорячи: Візьміть собі заготовлену їжу на дорогу, підіть їм назустріч і скажете їм: Ми є твоїми слугами! Тож тепер складіть з нами завіт.
12Ці хлібини — теплими взяли ми їх у той день, в який вийшли, щоби прийти до вас, тепер же висохли і стали запліснявілими.
13Ось це — міхи вина, які ми наповнили новими, а вони подерлися. Наш одяг і наше взуття зносилися від надто довгої дороги.
14І старійшини попробували їхню їжу, а Господа не запитали.
15Тож Ісус уклав з ними мир і склав з ними завіт, що збережуть їм життя, і старійшини громади дали їм клятву.
16І сталося, через три дні, після того, як був складений з ними завіт, вони почули, що ті є поблизу від них, і що вони між ними живуть.
17Тож ізраїльські сини вирушили і пішли до їхніх міст. А їхні міста — Ґаваон, Кефіра, Вирот і місто Ярін.
18Та ізраїльські сини не воювали з ними, бо поклялися їм усі старійшини Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на старійшин.
19А старійшини сказали всій громаді: Ми поклялися їм Господом, Богом Ізраїля, і тепер не зможемо доторкнутися до них.
20Це зробимо, щоб їх залишити при житті, і залишимо їх, і не буде на нас гніву через клятву, якою ми їм поклялися.
21Вони житимуть, та будуть лісорубами і носитимуть воду для всієї громади, як і сказали їм старійшини.
22Тож Ісус закликав їх і сказав їм: Чому ви мене обманули, кажучи: Ми живемо дуже далеко від тебе? Адже ви — місцеві жителі, з тих, які живуть між нами!
23Тепер же ви прокляті, — не переведеться у вас раб і лісоруб для мене і мого Бога!
24А вони відповіли Ісусові, кажучи: Донеслося до нас те, що заповів Господь, Бог твій, Мойсеєві, Своєму слузі, — дати вам цю землю і вигубити нас і всіх, хто на ній живе, з-перед вашого обличчя. І від вашого обличчя на нас напав великий страх за наші душі, і ми вчинили це діло.
25Ось тепер ми у ваших руках, як вам подобається і як ви вважаєте, так з нами і вчиніть.
26І вчинили з ними так, — Ісус врятував їх у той день з рук ізраїльських синів, тож їх не вигубили.
27І поставив їх Ісус у той день лісорубами, а також носити воду для всієї громади і для Божого жертовника. Через це стали ті, хто живе в Ґаваоні, лісорубами і носіями води для Божого жертовника до сьогоднішнього дня, — на місці, яке Господь вибере.