1Як тільки Ісус дізнався, що фарисеї почули, що Він збирає та хрестить більше учнів, ніж Іван, —
2хоч Сам Ісус не хрестив, а лише Його учні, —
3то Він залишив Юдею і знову пішов до Галилеї.
4Потрібно Йому було перейти через Самарію.
5Він приходить до самарійського міста, що називається Сихар, поблизу поля, яке Яків дав своєму синові Йосифові.
6Була там криниця Якова. Ісус, втомившись з дороги, сів отак біля криниці. Було десь близько шостої години.
7Приходить жінка із Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай Мені напитися!
8Учні ж Його пішли в місто, щоб купити їжі.
9Тоді жінка-самарійка промовила до Нього: Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити у мене, коли я — жінка-самарійка? Адже юдеї не спілкуються із самарійцями!
10Ісус у відповідь сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і Хто Той, що говорить тобі: Дай мені напитися! — ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води.
11Каже йому жінка: Пане, Ти не маєш відра, а криниця глибока, звідки маєш живу воду?
12Хіба Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і худоба його?
13У відповідь Ісус сказав їй: Кожний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову,
14а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.
15Каже Йому жінка: Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати!
16Говорить їй [Ісус]: Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди.
17У відповідь жінка сказала Йому: Не маю я чоловіка. Каже їй Ісус: Добре ти сказала, що не маєш чоловіка,
18бо п’ятьох чоловіків ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала.
19Каже жінка Йому: Пане, я бачу, що Ти — Пророк.
20Наші предки поклонялися на цій горі, а ви кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно поклонятися.
21Ісус промовив до неї: Жінко, вір Мені, що надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятися Отцеві.
22Ви поклоняєтеся Тому, Кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, Кого знаємо, бо спасіння від юдеїв.
23Але надходить час, — і вже тепер він є, — коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо Отець шукає Собі таких поклонників.
24Бог є Дух, і хто Йому поклоняється, повинен поклонятися у Дусі та істині.
25Відказує Йому жінка: Знаю, що прийде Месія, Який називається Христос; коли Він прийде, то сповістить нам усе!
26Каже їй Ісус: Це Я — Той, Хто говорить з тобою!
27І тоді надійшли Його учні й дивувалися, що Він розмовляв із жінкою. Однак ніхто з них не спитав: Чого хочеш? — або: Чому розмовляєш з нею?
28А жінка залишила своє відро, пішла до міста й каже людям:
29Ходіть і подивіться на Чоловіка, Який мені сказав усе, що я зробила! Чи часом Він не Христос?
30Вони вийшли з міста й пішли до Нього.
31Тим часом учні просили Його, кажучи: Равві, їж!
32Та Він сказав їм: Я маю їсти поживу, якої ви не знаєте.
33Тоді учні почали перемовлятися між собою: Чи не приніс хто Йому їсти?
34Каже їм Ісус: Моя пожива — чинити волю Того, Хто послав Мене, та довершити Його справу.
35Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А я кажу вам: Підійміть ваші очі й погляньте на ниви, які вже дозріли для жнив.
36Хто жне, той одержує нагороду і збирає врожай для вічного життя, щоб разом раділи ті, хто сіє і хто жне.
37Адже тут справджується приказка: Один сіє, а інший жне.
38Я послав вас жати там, де ви не трудилися; інші трудилися, а ви пожинаєте їхню працю!
39Багато самарійців з того міста повірило в Нього через слова, які засвідчила жінка: Він сказав мені все, що я зробила.
40Ось чому, коли прийшли до Нього самарійці, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні.
41Значно більше повірило через Його слово.
42Жінці ж казали: Вже не через твоє свідчення віримо, а тому, що самі чули та знаємо, що Він — справжній Спаситель світу, [Христос].
43А через два дні Він вийшов звідти [і пішов] до Галилеї,
44бо Сам Ісус засвідчив, що пророк не має пошани на своїй батьківщині.
45Отже, коли прийшов у Галилею, галилейці прийняли Його, побачивши все, що Він учинив у Єрусалимі на святі, оскільки й вони ходили на свято.
46Отож, [Ісус] знову прийшов до Кани Галилейської, де перетворив воду у вино. У Капернаумі був якийсь придворний, син котрого нездужав.
47Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галилеї, він пішов до Нього і просив [Його], щоби прийшов і оздоровив його сина, який був при смерті.
48А Ісус сказав йому: Якщо не побачите ознак і чудес, не повірите!
49Каже Йому придворний: Господи, прийди, поки не померло моє дитя!
50Говорить йому Ісус: Іди, твій син живе! І повірив чоловік у слова, які сказав йому Ісус, і пішов.
51Відразу ж, як він входив, його раби зустріли його [і сповістили йому], кажучи, що його син живий.
52Він же запитав у них про час, коли йому покращало. А йому сказали, що вчора о сьомій годині залишила його гарячка.
53Тож батько зрозумів, що то була якраз та година, о котрій сказав йому Ісус: Твій син живе! Тож повірив він сам і весь його дім.
54Це вже було друге чудо, яке вчинив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.