1Сказавши це, Ісус зі Своїми учнями перейшов на другий бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та Його учні.
2Знав же це місце і Юда, який зрадив Його, бо часто Ісус збирався там зі Своїми учнями.
3Юда, взявши загін і слуг первосвящеників та фарисеїв, прийшов туди зі смолоскипами, ліхтарями та зброєю.
4Ісус, знаючи все, що Його очікує, вийшов і запитав їх: Кого шукаєте?
5Йому відповіли: Ісуса Назарянина! Каже їм: Це Я! Стояв з ними і Юда, зрадник Його.
6Коли ж Він сказав їм: Це Я! — вони подалися назад і попадали на землю.
7Він знову запитав їх: Кого шукаєте? Вони ж знов: Ісуса Назарянина.
8Ісус відповів: Я ж сказав вам, що це Я. Тож якщо Мене шукаєте, то відпустіть цих, хай ідуть.
9Щоби сповнилося те слово, яке Він сказав: З тих, кого Ти дав Мені, Я не втратив жодного з них.
10Тоді Симон-Петро, маючи меча, витягнув його, вдарив раба первосвященика й відтяв йому праве вухо; ім’я того раба — Малх.
11Та Ісус сказав Петрові: Сховай меча в піхви. Невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець?
12Тоді воїни, тисяцький і юдейські прибічники схопили Ісуса і зв’язали Його.
13Повели спочатку до Анни, тестя Каяфи, який був того року первосвящеником.
14Це був той Каяфа, який дав пораду юдеям, що краще одній людині вмерти за народ.
15За Ісусом ішов Симон-Петро та ще один учень. Первосвященик знав цього учня, тож він і ввійшов з Ісусом до подвір’я первосвященика.
16А Петро стояв біля воріт ззовні. Вийшов учень, який був знайомий первосвященикові, сказав придверниці й провів Петра.
17Служниця, яка при дверях, каже Петрові: А ти часом не з учнів Цього Чоловіка? Той відповів: Ні!
18Стояли тут раби й слуги, які запалили вогонь, оскільки було холодно, і грілися. Петро також стояв з ними й грівся.
19А первосвященик запитав Ісуса про Його учнів, про Його вчення.
20Ісус відповів йому: Я говорив світові відкрито. Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де сходяться всі юдеї, і таємно не говорив нічого.
21Чому ти Мене питаєш? Запитай тих, які слухали, що Я говорив їм. Ось вони знають, що Я говорив.
22Коли Він це сказав, то один з присутніх слуг ударив Ісуса в обличчя, промовивши: Оце так Ти відповідаєш первосвященикові?
23Ісус йому відповів: Якщо Я зле сказав, то доведи, що зле! Якщо ж добре, то чому Мене б’єш?
24Тоді Анна послав Його зв’язаним до первосвященика Каяфи.
25А Симон-Петро стояв і грівся. І тут запитали його: А ти не з Його учнів? Він заперечив і сказав: Ні!
26Один із рабів первосвященика, родич того, якому Петро відтяв вухо, каже: Чи не тебе я бачив з Ним у саду?
27Тоді знову Петро відрікся. І враз заспівав півень.
28А Ісуса повели від Каяфи в преторій. Був уже ранок, тому вони не ввійшли до преторію, щоб не опоганитися, але щоб могли їсти пасху.
29Пилат вийшов до них надвір і каже: Яке обвинувачення висуваєте проти Цього Чоловіка?
30Вони йому у відповідь сказали: Якби Він не був злочинцем, ми не видали б Його тобі.
31Тоді Пилат їм сказав: Візьміть Його і судіть Його за вашим Законом. Сказали йому юдеї: Нам не можна нікого страчувати, —
32щоби сповнилися Ісусові слова, які Він сказав, зазначаючи, якою смертю мав померти.
33Тоді Пилат знову ввійшов у преторій, покликав Ісуса і запитав Його: Чи Ти Цар юдеїв?
34Ісус [йому] відповів: Чи ти це від себе говориш, чи інші тобі сказали про Мене?
35Пилат відповів: Хіба я юдей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені. Що Ти зробив?
36Ісус відповів: Царство Моє не від цього світу; якби Моє царство було від цього світу, Мої прибічники подбали би, щоб Мене не видали юдеям. Нині ж Моє царство не звідси.
37Тоді Пилат Його запитав: То Ти Цар? Ісус відповів: Ти сам кажеш, що [Я] Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоби свідчити про істину. Кожний, хто від істини, слухає Мій голос.
38Каже Йому Пилат: А що таке істина? І сказавши це, він знову вийшов до юдеїв і заявив їм: Жодної вини я в Ньому не знаходжу.
39Та є у вас звичай, щоб я вам відпускав одного на Пасху. Чи хочете, щоб я вам відпустив Царя юдеїв?
40Тоді вони знову закричали, вигукуючи: Не Його, а Варавву! Варавва ж був розбійником.