1Підхопивши, Еліус сказав:
2Що це вважав ти справедливим? Ти хто є, що сказав: Я є праведний перед Господом?
3Хіба скажеш: Що робитиму, коли згрішив?
4Я дам відповідь тобі й трьом друзям.
5Зверни погляд на небо і подивися, поглянь же на хмари, як вони високо від тебе!
6Якщо ти згрішив, що заподієш? Якщо ж і багато беззаконня ти вчинив, що можеш заподіяти?
7Отже, коли ти праведний, то що Йому додаси? Чи що Він візьме з твоєї руки?
8Твоя безбожність — людині, подібній до тебе, і твоя праведність — людському синові!
9Заволають ті, хто несправедливо звинувачений багатьма, закличуть з-під твердої руки багатьох.
10І він не сказав: Де є Бог, Який мене створив, Котрий настановляє нічні сторожі,
11Який відділяє мене від земних чотириногих, від небесних птахів?
12Там вони кричатимуть, та Він не почує, — через зарозумілість нечестивих.
13Адже Господь не бажає бачити непристойне. Бо Він — Вседержитель, Він бачить
14тих, хто звершує беззаконня, і Він мене врятує. Судися ж перед Ним, чи можеш Його хвалити так, як є.
15І тепер, оскільки немає того, хто навідується з Його гнівом, то він не дуже помічає провину.
16А Йов даремно відкриває свої уста, у незнанні він чинить слова тяжкими.