1Хто мені дасть останнє поселення в пустелі, і залишу мій народ, і відійду від них? Адже всі вони перелюбники, збір невірних!
2Вони натягнули свій язик, як лук, омана і невір’я укріпилося на землі, бо зі зла вийшли до зла, а Мене не пізнали.
3Нехай кожний стережеться свого ближнього, і не надійтеся на своїх братів, бо кожний брат безперечно обманюватиме, і кожний друг ходитиме підступно!
4Кожний висміюватиме свого друга, правди не скажуть. Їхній язик навчився говорити неправду, тож вони чинили неправедно і не переставали, щоб навернутися.
5Лихва на лихві, обман на обмані! А Мене побачити не забажали!
6Через це так говорить Господь: Ось Я піддам їх дії вогню і їх випробую, бо зроблю це через присутність зла дочки Мого народу!
7Їхній язик — стріла, що ранить, слова їхніх уст — омана. Мирне говорить він своєму ближньому, та на нього тримає ворожнечу.
8Хіба Я на це не зглянуся, — говорить Господь, — чи на цьому народі не помститься Моя душа?
9На горах підніміть плач і ридання на стежках пустелі, бо вони спустіли через те, що немає людей. Вони не почули голосу існування життя; від птахів неба і аж до худоби всі жахнулися і відійшли.
10Тож Я віддам Єрусалим для переселення та на поселення драконів, і міста Юди призначу на знищення, щоб не були заселені.
11Хто людина мудра, то нехай це зрозуміє, і в кого є слово, яке прийшло до нього з Господніх уст, то нехай вам сповістить! Внаслідок чого знищена земля, спалена, як пустеля, що нею не пройти?
12І Господь промовив до мене: Тому, що вони залишили Мій закон, який Я дав у їхній присутності, і не послухалися Мого голосу,
13але пішли за пожаданнями їхнього злого серця і за ідолами, чому навчили їх їхні батьки!
14Через це так говорить Господь, Бог Ізраїля: Ось Я нагодую їх нуждою і напою їх жовчною водою,
15і розсію їх в народах, яких не знали ні вони, ні їхні батьки, і нашлю на них меч, щоб вигубити їх ним!
16Говорить Господь: Прикличте плакальниць, і хай прийдуть, — пошліть до досвідчених, і хай здіймуть лемент,
17і хай влаштують за вами голосіння, і хай їхні очі ллють сльози, і їхні повіки хай проливають воду!
18Бо голос плачу чути в Сіоні: Яким чином ми потрапили в страждання? Ми сильно засоромлені, бо ми залишили землю, і ми покинули наші поселення.
19Послухайте, жінки, Боже слово, і хай ваші уста сприймуть слова Його уст, і навчіть ваших дочок сумувати, і кожна жінка свою сусідку — голосити!
20Адже смерть увійшла крізь ваші вікна, прийшла на вашу землю, щоб вигубити немовлят ззовні й молодих з площ.
21І мертві люди будуть за прообраз на поверхні землі — як трава за женцем, і не буде того, хто збирає.
22Так говорить Господь: Хай мудрий не хвалиться своєю мудрістю, і хай сильний не хвалиться своєю силою, і хай багатий не хвалиться своїм багатством,
23але лиш цим нехай хвалиться той, хто хвалиться, що пізнав і знає, що Я — Господь, Який творить милосердя, суд і праведність на землі, бо в цьому Моя воля, — говорить Господь.
24Ось приходять дні, — говорить Господь, — і Я відвідаю всіх обрізаних за їхнє необрізання:
25Єгипет, Юду, Едом, синів Аммона, синів Моава і всякого остриженого на його обличчі з тих, які живуть у пустелі. Бо всі народи необрізані тілом, а кожний дім Ізраїля необрізаний їхнім серцем!