2Послухайте Господнє слово, уся Юдеє!
3Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Зробіть прямими ваші дороги і ваші задуми, і поселю вас на цьому місці!
4Не надійтеся на самих себе, на оманливі слова, бо зовсім не принесуть вам користі ті, хто каже: Храм Господній, храм Господній є тут!
5Бо якщо ви справді випрямите ваші дороги та ваші задуми і дійсно чинитимете суд між чоловіком і між його ближнім,
6і не пригноблюватимете чужинця, сироту і вдову, і не проливатимете невинної крові на цьому місці, і не підете за чужими богами — собі ж на лихо,
7то поселю вас на цьому місці, у землі, яку Я дав вашим батькам від віку і аж до віку!
8Якщо ж ви поклали надію на оманливі слова (що не принесе жодної користі),
9крадете, убиваєте, чините перелюб, клянетеся в неправедному, приносите ладан Ваалові та йдете за чужими богами, яких ви не знаєте, щоб зле вам було,
10а тоді приходите, стаєте переді Мною в домі, в якому закликається Моє Ім’я, і говорите: Ми стрималися, щоб не робити ці всі гидоти.
11Хіба Мій дім, тут де закликається Моє Ім’я, у ваших очах — печера розбійників? І ось Я побачив, — говорить Господь.
12Бо підете до Мого місця, що в Силомі, туди, де Я раніше поселив Моє Ім’я, і побачите, що Я зробив йому через присутність зла Мого народу Ізраїля.
13І тепер, оскільки ви вчинили всі ці діла, Я заговорив до вас, та ви Мене не послухали, і Я покликав вас, а ви не відповіли!
14Тож Я зроблю з домом, в якому закликається Моє Ім’я, на який ви поклали надію, і з місцем, яке Я дав вам і вашим батькам, так, як Я вчинив із Силомом!
15І відкину вас з-перед Себе, як і відкинув Я ваших братів — усе потомство Єфрема.
16А ти не молися за цей народ і не роби себе гідним за них молитися, — не молися, і не звертайся до Мене за них, бо Я не вислухаю!
17Хіба ти не бачиш, що вони роблять в містах Юди і на вулицях Єрусалима?
18Їхні сини збирають дрова, і їхні батьки палять вогонь, а їхні жінки місять тісто, щоби зробити тістечка для небесного війська, і вони приносили жертви виливання чужим богам, щоб в Мене викликати гнів.
19Хіба вони Мене гнівлять, — говорить Господь, — хіба не себе самих, щоби покрилися соромом їхні обличчя?
20Через це так говорить Господь: Ось гнів і Моя лють виливається на це місце, і на людей, на худобу, на всяке дерево в полі та на плоди землі, — і запалиться, і не погасне!
21Так говорить Господь: Ваші всепалення зберіть разом з вашими жертвами і їжте м’ясо!
22Бо Я не сказав вашим батькам, і Я не заповів їм у день, в який Я їх вивів із Єгипетської землі, про всепалення і жертви!
23Але Я тільки заповів їм це слово, кажучи: Слухайтеся Мого голосу, і Я буду вам за Бога, а ви будете Мені за народ! І будете ходити всіма Моїми дорогами, які лиш Я вам заповідаю, щоб вам було добре!
24Та вони не послухалися Мене, і не приклали їхнє вухо, але пішли за задумами їхнього злого серця, і пішли назад, а не вперед!
25З того часу, коли їхні батьки вийшли з Єгипетської землі й аж до цього дня Я посилав до вас усіх Моїх рабів-пророків, вдень і вранці! Я послав,
26та вони не послухалися Мене, і не нахилили їхнє вухо, і твердою зробили свою шию — більше, ніж їхні батьки!
29Обстрижи свою голову і викинь волосся, а на уста візьми плач, бо Господь відкинув і відсунув рід, який це чинить.
30Адже сини Юди вчинили зло переді Мною, — говорить Господь, — вони поставили свої гидоти в домі, де закликається Моє Ім’я, щоби його осквернити.
31І збудували жертовник Тафета, який є в долині сина Еннома, щоби спалювати своїх синів і своїх дочок у вогні, чого Я їм не заповідав — і задуму в серці Своєму не мав!
32Через це ось приходять дні, — говорить Господь, — і більше не скажуть: Жертовник Тафета і Долина сина Еннома, але лише Долина винищених, і ховатимуть у Тафеті, тому що не вистачатиме місця.
33І мертві цього народу будуть на їжу небесним птахам і звірам землі, і не буде того, хто відлякує.
34І заберу з міст Юди і з вулиць Єрусалима голос тих, які радіють, і голос тих, які веселяться, голос нареченого і голос нареченої, бо вся земля буде на спустошення.