1Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, — дванадцятьом племенам, які в розсіянні: Вітаю!
2Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування,
3знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість.
4А терпеливість нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.
5Якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро і не докоряє, тож буде йому дано.
6Та нехай просить з вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, котру підіймають та женуть вітри.
7Така людина хай не думає, що отримає щось від Господа,
8адже двоєдушний чоловік непостійний на всіх своїх шляхах.
9Тож нехай покірний брат хвалиться своїм високим становищем,
10а багатий — своїм пониженням, бо промине, як цвіт рослин:
11зійшло сонце, припекло, висушило траву — і їхній цвіт осипався, і краса їхнього вигляду зникла, отак і багатий на своїх дорогах зів’яне.
12Блаженний муж, який подолає спокусу, бо коли буде випробуваний, то одержить вінець життя, що його [Господь] обіцяв тим, хто любить Його.
13Ніхто зі спокушуваних хай не каже, що Бог його спокушує, адже Бог не спокушується злом, і Сам не спокушає нікого.
14Кожний випробовується власною пожадливістю, яка затягує і вловлює.
15Пожадливість дає зачаток і породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.
16Не піддавайтеся обманові, любі мої брати!
17Усе добре, що нам дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла, в Якого немає зміни, ні тіні переміни.
18Він забажав і породив нас Словом істини, щоб ми стали наче початком Його творіння.
19Знайте, мої улюблені брати: кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів.
20Адже людський гнів не здійснює Божої справедливості.
21Тому, відкинувши всяку нечистоту і рештки злоби, з лагідністю прийміть посіяне Слово, що може спасти ваші душі.
22Будьте виконавцями Слова, а не лише слухачами, які обманюють самих себе.
23Бо коли хто є слухачем Слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі:
24тож побачив себе, відійшов і тут же забув, який він.
25А хто дивиться на досконалий закон свободи і перебуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; він буде блаженний у своїх діях.
26Коли хто думає, що він [між вами] побожний, але не приборкує свого язика, той лише обманює своє серце: його побожність — примарна.
27Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем — це відвідувати сиріт і вдів у їхньому горі, зберігати себе чистим від світу.