1Зійди, сядь на землі, дівчино, дочко Вавилону, увійди в темряву, дочко халдеїв, бо більше не будеш називатися тендітною і привабливою.
2Візьми жорна, мели борошно. Відкрий своє покривало, відкрий сивини, відкрий ноги, перейди через ріки.
3Нехай відкриється твій сором, хай стануть явними твої зневаги. Заберу в тебе Свій народ справедливо, і більше не передам людям.
4Сказав Той, Хто тебе визволив, Господь Саваот Його Ім’я, Святий Ізраїля:
5Сядь приголомшена, увійди в темряву, дочко халдеїв, і більше не назвешся силою царства.
6Я розгнівався на Мій народ, а ти опоганила Мій спадок. Я віддав у твої руки, а ти не виказала їм милосердя, ти зробила ярмо старця дуже тяжким.
7І ти сказала: Навіки буду володіти! Ти не зрозуміла цього в серці, і ти не згадала останнє.
8Тепер же послухай це, зніжена, яка впевнено сидиш і говориш у своєму серці: Я є, і немає іншої! Не сидітиму вдовою, і не пізнаю сирітства.
9А тепер раптово на тебе прийдуть обидві ці речі — в один день. Удівство й бездітність раптово спадуть на тебе у твоєму чаклунстві, в особливій силі твоїх ворожбитів,
10в надії на своє зло. Адже ти сказала: Я є, і немає іншої! Пізнай, що знання цього і твоє зіпсуття буде тобі соромом. І ти сказала у своєму серці: Я є, і немає іншої!
11Тож на тебе прийде знищення, і не усвідомлюєш: прірва — і провалишся в неї. І на тебе зійде нещастя, і не зможеш бути чистою. І раптово на тебе прийде знищення, і не усвідомиш.
12Стань тепер зі своїми чарами і своїм великим чаклунством, яких ти навчилася від своєї молодості! Чи зможе вийти на користь?
13Ти втомилася у своїх радах? Хай стануть і врятують тебе астрологи неба! Ті, хто дивиться на зірки, хай тобі сповістять, що має на тебе найти!
14Ось усі, як хмиз, будуть спалені на вогні й не врятують своєї душі від полум’я. Адже ти маєш жарини вогню, щоб сидіти на них.
15Вони будуть тобі поміччю, ти втомилася у своїй непостійності від молодості, кожний сам собою заблукав, тобі ж не буде спасіння.