1А тепер послухай, Мій рабе Якове й Ізраїлю, якого Я вибрав.
2Так говорить Господь Бог, Той, Хто тебе створив і сформував тебе в материнському лоні: І надалі тобі допомагатиму, не бійся, Якове, Мій слуга, — улюблений Ізраїлю, якого Я вибрав!
3Адже Я дам воду в спразі тим, які йдуть по безводній землі, зішлю Мого Духа на твоє потомство і Мої благословення на твоїх дітей,
4і вони зійдуть, як трава посеред води і як верба біля водного потоку.
5Цей скаже: Я — Божий, і цей назветься іменем Якова, а інший напише: Я — Божий, за іменем Ізраїля.
6Так говорить Бог, Цар Ізраїля, Який його визволив, Бог Саваот: Я — перший, і Я після цього, і крім Мене немає Бога!
7Хто такий, як Я? Нехай стане, закличе і приготовиться для Мене, відколи Я вчинив людину — до віку, і хай сповістять вам те, що має настати, раніше, ніж воно прийде.
8Не приховуйте! Хіба не від початку ви сприйняли, і Я вам сповістив? Ви — свідки, чи є Бог, крім Мене. І не було тоді
9тих, котрі ліпили і різьбили, усі безумні, вони чинять свої побажання, які їм не на користь. Але засоромляться
10усі, які роблять бога і вирізьблюють марне,
11і висохли всі які виготовляли їх. Тож глухі серед людей хай зберуться всі та стануть разом, хай засоромляться і застидаються разом.
12Адже столяр нагострив залізо, опрацював його знаряддям і на верстаку його обробив, працював над ним силою своєї руки. І голодуватиме, і ослабне, і не питиме води.
13Столяр, вибравши дерево, визначив його розміри і клеєм підправив його; зробив його, як образ чоловіка і як у розквіті сил людини, щоб поставити його в домі.
14Дерево, яке вирубав з лісу, яке насадив Господь і дощ виростив,
15аби було людям для підтримання вогню. І, взявши з нього, зігрівся. Розпалюючи, спечуть на ньому хліб. А з решти роблять богів і їм поклоняються, —
16тому, половину якого спалили вогнем, і завдяки якому, спікши м’ясо, він попоїв і наситився. І, зігрівшись, він сказав: Приємно мені, що я зігрівся і побачив вогонь.
17А з решти він зробив різьбленого бога і йому поклоняється та молиться, кажучи: Спаси мене, бо ти мій бог!
18Вони не пізнали, щоб набратися розуму, бо їхні очі стали темними, щоб не бачити і не зрозуміти своїм серцем.
19І не задумалися своїм серцем, і не роздумали у своїй душі. І він не пізнав, щоб зрозуміти, що його половину спалив вогнем і на його жарі спік хлібини і, спікши м’ясо, попоїв, а те, що залишилося з нього, зробив гидотою, і їй поклоняються.
20Пізнайте, що їхнє серце — зола, і вони обманюються, і ніхто не може визволити душу такого. Гляньте! Не говоріть, що омана в Моїй правиці!
21Пам’ятай це, Якове й Ізраїле, бо ти Мій слуга! Я створив тебе, Мого слугу, і ти, Ізраїле, Мене не забудь!
22Бо ось Я стер, як хмару, твої беззаконня і, як темряву — твої гріхи. Повернися до Мене і викуплю тебе.
23Зрадійте, небеса, адже Бог виявив милість Ізраїлю! Затрубіть основи землі, закричіть від радості, гори, пагорби та всі дерева, що на них! Адже Бог викупив Якова, й Ізраїль прославиться.
24Так говорить Господь, Який тебе викупив і тебе сформував у материнському лоні: Я — Господь, Який усе звершив, простягнув Сам небо і непохитно встановив землю. Хто інший
25відкине знаки чародіїв і ворожбу від серця, яка відвертає розумних назад і марною чинить їхню раду,
26і Хто потверджує слова Свого раба і правдивою чинить раду Своїх посланців? Я — Той, Хто каже Єрусалимові: Поселися, — і містам Юдеї: Будуйтеся! І її пустелі посходять.
27Я — Той, Хто говорить безодні: Будь спустошена, і осушу твої ріки!
28Я — Той, Хто говорить Кирові бути розумним, — і: Він виконає всі Мої побажання. Я — Той, Хто говорить Єрусалимові: Будуйся, і осную Мій святий дім!