1Не радій, Ізраїлю, і не веселися так, як народи. Тому що ти вчинив розпусту проти твого Бога, ти полюбив дари на всіх токах пшениці.
2Тік і чавило їх не пізнали, і вино їм збрехало.
3Вони не поселилися в Господній землі: Єфрем поселився в Єгипті, і в Ассирії їдять нечисте.
4Не лили вино Господеві, і не були приємні Йому жертви їхні, — наче хліб смутку для них. Усі, що їдять їх, нечисті будуть, бо їхні хліби для їхніх душ не ввійдуть до Господнього дому.
5Що зробите в день зібрання і в день Господнього свята?
6Через це ось підуть з єгипетських турбот, і їх прийме Мемфіс, і їх поховає Махмас. Їхнє срібло успадкує знищення, в їхніх поселеннях — терня.
7Прийшли дні помсти, прийшли дні твоєї відплати, і буде зло для Ізраїля так, як для безумного пророка, чоловіка, несеного вітром. Від великої кількості твоєї неправди помножилася твоя безумність.
8Сторож Єфрема з Богом. Пророк, покручена пастка на всіх його дорогах, вони поставили безумність у Господньому домі.
9Вони зіпсувалися за днями горба. Він згадає їхні неправедності, помститься за їхні гріхи.
10Я знайшов Ізраїль, як виноград у пустелі, та як вартового на ранній фізі я побачив їхніх батьків. Вони ввійшли до Веелфеґора і відчужилися на сором, і улюблені стали, наче огидні.
11Єфрем полетів, немов птах, їхня слава в народженні, болях та в зачатті.
12Тому що, коли й вигодують їхніх дітей, будуть бездітними людьми, тому що і горе їм є! Моє тіло з них.
13Єфрем, як Я побачив, — вони поставили своїх дітей за дичину, і Єфрем готовий, щоб вивести своїх дітей на прошивання мечем.
14Дай їм, Господи! Що їм даси? Дай їм бездітне лоно і сухі груди.
15Усе їхнє зло в Ґалґалі, бо там Я їх зненавидів. Через зло їхніх задумів Я їх викину з Мого дому, не продовжуватиму їх любити. Усі їхні володарі неслухняні.
16Захворів Єфрем, засушив своє коріння, більше не приніс плоду. Тому-то якщо і породять, то вб’ю миле їхнього лона.
17Бог їх відкине, адже вони Його не послухалися, тож будуть мандрівниками в народах.